«Глінтвейн дорогою на Говерлу» — це дуже спокійна і розважлива поетична книжка, в якій усе знає своє місце і свій час.
Її композиція чітка і виразна, і чотири частини збірки — «серце», «думки», «душа» і «гори» — це не просто маркери, які тематично структурують книжку, а радше пріоритети, на яких будується мала приватна авторова життєва філософія, оправлена в поетичну форму.
Любов, думання про світ, стосунки з Богом і життя серед гір — це основні вектори, які визначають траєкторію письма. А наявність цих чотирьох речей на щодень — любові, думання, віри і життя у своїй малій батьківщині — як видно з погідних інтонацій віршів, і є тим, що робить людину щасливою.
Уривок:
˜
а я собі спав спав
прокинувся — тебе нема й нема
мов би очі рукав
заховала твої сліди зима
і я вигукую: мов агов
мене питають: чого кричиш?
а я кажу: загубив любов
вони блюзнірсько: всього лиш?
і я шепочу: де? ти де?
а ти без слова тебе ж нема
а сніг не спиняється рівно іде
можливо ти й є зима?
а я собі спав спав
і снились мені твої сліди
за ними хистко але ступав
куди простуєш? а хоч куди
Василь Карп’юк. Глінтвейн дорогою на Говерлу [Текст] : поезія / Василь Карп’юк. — Брустурів: Дискурсус, 2017. — 128 с.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/news/poetry/2017/08/23/091808.html
|
