Ця книжка про реальність із різними обличчями, очима, язиками і мовами. Про внутрішній конфлікт у зоні зовнішнього комфорту, фізіологічної ситості та емоційного голоду.
Це спроба показати світ у точках його дискомфорту, порівняти «щасливі нації» з тими, що безпросвітно перебувають у пошуку самого визначення щастя. Спроба наблизити закордоння в його щоденному вимірі, без охів, замилування тамтешніми дизайнами, архітектурою, структурою, тощо. Чужоземство та досвід «вростання» там у звичному, периферійному, навіть іноді маргінальному вигляді.
Оксана Смерек, літературознавець і перекладач, кандидат філологічних наук. Донедавна науковий співробітник Інституту Івана Франка НАН України. Авторка поетичних збірок «Панфіла» (Львів, 2003), «Літо моєї інакшості» (Львів, 2017) та наукової монографії «Романи Емми Андієвської: художньо-філософські шукання» (Львів, 2007). Перекладає з англійської та нідерландської мов. «Мірки і лекала» — її дебют в есеїстиці.
Оксана Смерек. Мірки і лекала / Смерек, Оксана — Львів: Кальварія, 2017. — 160 с.
Богдана Костюк, журналістка: Письменниця Оксана СМЕРЕК своєю книгою «Мірки і лекала» подарувала насолоду мені, людині, яка вперто вірить в європейське минуле (врешті-решт, згадаймо династичні шлюби дітей того ж князя Ярослава Мудрого та добу Польсько-Литовського князівства) та майбутнє України (адже усупереч усьому. Ми не просто повертаємось в європейську цивілізацію, а ще і її боронимо не від літературного, а від цілком реального Мордору!)
Рядки з книжки
Якбивдалося скласти досьє на еміґрантів у знайомих географічних точках, не надкушуючи їхньої свободи і права вибору, то вартувало б зняти цікавезний документальний фільм про природу відчуження людини від своєї ідентичності. Це відчуження дивне та несвідоме. Розуміння його меж приходить за кілька років перебування в чужій країні. Такий стан речей ніяк не заважає недремній ностальгії терзати твої думки. Однак на якомусь умовному повороті ти раптом усвідомлюєш, що фізична відстань несамовито пожирає вчорашню близькість із рідними людьми. У твоєму серці вони досі займають окрему кишеню. Ти щоденно її намацуєш, виймаєш з неї далекі молитви та нічим не зіпсовану енергетику. Та все-таки: тривала відсутність-присутність тут і зараз розполовинюють твій горіх на дві рівні частини. Те, що випадає зсередини, і є тобою!
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/news/books/2017/07/21/214722.html
|
