У цей день 73 роки тому народився шведський письменник і сценарист, книги якого полюбили мільйони маленьких і дорослих читачів у всьому світі, людина, яка як ніхто вміла відчувати дітей та писати для них, та просто чоловік з великим серцем і відкритою душею – Ульф Старк.
Цьогоріч його не стало, але він назавжди залишиться на сторінках своїх книг та у наших думках. А ми пропонуємо вам прочитати кілька найяскравіших цитат з творів автора та з розмов із ним.
* * *
«Думаю, бути просто собі смішним дядечком, який пише книжки тільки для розваги, – це не література. Бо література – це справжні почуття. Це також і смуток, і роздуми, і якісь серйозні речі, тобто все те, що трапляється у житті».
«Важливо, щоб дитина, коли читатиме книжку, не бачила в ній дорослого, який їй про щось говорить, а бачила тільки себе і свій світ».
«Я можу дозволити собі просто спокійно писати. Література – це не фільм, вона потребує значно більше часу для співжиття з текстом, проживання його, існування поряд з ним».
«Все змінюється: і суспільство, і батьки, і дідусі з бабусями, і діти, і культура, і автори теж. Всі ці зміни зумовлені доволі об’єктивними речами, але як кілька поколінь тому, так і тепер можна читати твори Астрід Ліндґрен чи пригоди Вінні Пуха. Можна писати, враховуючи досвід своїх попередників, так, щоб достукатися до серця будь-якої дитини, не зважаючи на всі оці зміни і відмінності».
«Якби мені справді потрібно було дати пораду молодим письменникам, я б сказав: будьте собою, дайте читачу почути ваш голос і не втрачайте його».
* * *
«— Отак і пишіть! — сказав учитель. — Пишіть про те, що вам близьке. Пишіть про те, що ви пережили. Не пишіть дурниць! Зарубайте це собі на носі!».
« – Тепер ти розумієш, яка серйозна штука правда? – спитав тато.
- Так, – відповів я.
- Добре, – сказав тато. – Тоді намагайся завжди говорти правду.
- Гаразд, – пообіцяв я. – Мені цікаво лиш одне.
- Що саме? – усміхнувся тато.
- А що таке правда? – спитав я».
Із книги «Тоді я був просто Ульф»
«Яка ти дурненька, — так само пошепки відповів дідусь. — Знаєш, якщо хтось і створив увесь цей дивовижний світ із сонцями, равликами, квітами й людьми, то, напевно, не якийсь там зануда».
«…нормальними та занудами світ аж кишить. З ними, мабуть, трохи легше. Та хай їм чорт, мені вони геть не цікаві!».
«…для таких диваків, як ми, ні в чому немає певності. Якби все було зрозуміло й просто, то не було б ніяких диваків. Тоді й Бог був би занудою і тільки те й робив би, що скиглив. Тоді краще б уже померти. Крий Боже прожити життя занудою!».
«Щастя приходить до того, хто вміє чекати».
Із книги «Диваки і зануди»
«Аби щось вийшло, треба весь час пробувати».
« – Я майже забув, що це таке, – каже він.
- Ви про що? – торопіє Берра.
- Чуєте, як співають пташки? – питає дідусь.
- Так, – відказуємо ми.
- А чуєте, як усе пахне? – питає він.
- Атож, – відказує Берра.
- Ніколи цього не забувайте, – каже дідусь».
«Якщо ти так любиш свою сестру, що стала ангелом, то вона може дивитися на світ твоїми очима. Вона може відчувати той смак, що відчуває твій язик, і чути те, що чують твої вуха».
Із книги «Чи вмієш ти свистати, Юганно?»
«Наступного дня мама пішла на роботу ще о четвертій ранку. Та передусім вона мене обійняла — то були мої перші різдвяні обійми.
— А ти поспи, — сказала вона. — Я повернуся десь о третій.
Її вигляд нагадував, що вже Різдво. Вона вдягнула до уніформи червону, як у гнома, шапку. А ще в неї були червоні очі, бо вона прибирала і пізно лягла спати.
Коли вхідні двері зачинилися, я підтягнув маскувальні штори. Надворі світив місяць і мерехтіли зірки, тож мені стало веселіше.
Я ліг на канапу, дивився на них і думав про обійми. Про те, як по-різному обіймаються мама та Ельса. Хоч мені подобалися обійми обидвох.
Я заплющив очі й щосили сам себе обійняв».
«Любов – це вагоме слово».
Із книги «Маленька книжка про любов»
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/digest//2017/07/13/123811.html
|
