"Міністри й генерали, прихопивши награбоване ними золото, боягузливо втекли. Залишають армію і весь люд Польщі на поталу долі.
Армія зазнала лютої поразки, від якої вона не спроможеться встати. У ці тяжкі дні Радянський Союз простягає для вас руку братерської допомоги. Ми йдемо до вас не як підкорювачі, а брати", — читає 8-річний Юзьо відозву Червоної армії. Папірець прибитий до дверей церковної дзвіниці в карпатському селі сеня. Хлопчик — головний герой роману "Пекло ввійшло до раю".
Книга входить до автобіографічної тетралогії польського письменника Богдана Лебля. Літератор народився 1932-го в Рожнятівському районі Івано-Франківщини. Тоді ці українські землі входили до складу Польщі.
— Очима дитини бачимо прихід радянської влади на Західну Україну, — розповідає перекладачка Божена Антоняк, 46 років. — Друге ім´я маленького Юзефа — Богдан. Хлопчика назвали на честь українського гетьмана Богдана Хмельницького і польського маршала Юзефа Пілсудського. Прадід по батьковій лінії був міністром в уряді австрійського імператора Франса Йосифа. Батько працює лісничим. Мати — донька греко-католицького священика, чистокровна українка, викладає в школі. Родина має велику бібліотеку. Юзьо живе у світі книжок. Переповідає прочитане одноліткам. А це переважно українські селяни. Погано вбрані, весь час голодні. Їх захоплюють розповіді про наповнені булками піратські скрині. Соціальні відмінності не заважають дітям бавитися разом.
Із приходом "совітів" все змінюється. У село привозять антипольське кіно про шпигунів. Тоталітарна агресивна пропаганда підсилює неприязнь між поляками та українцями. Вона була й до того, однак до вбивств не доходило. У дитячі спогади довоєнного щасливого життя починають вплітатися речі, які 8-річний хлопчик не розуміє.
Богдана перевозять до українських родичів, щоб урятувати. Дорослі напружені, не сплять уночі. Чекають на арешт, бо батько був легіонером у польському війську. Двоюрідний брат хапається за вила, щоб захистити сестру, яку можуть зґвалтувати.
Роман "Пекло ввійшло до раю" показує читачеві, що треба вивчати історію. І не вірити міфам про період окупації Західної України — нашим, московським чи польським.
Книжку Богдана Лебля "Пекло ввійшло до раю" надрукували у львівському видавництві "Урбіно".
Мати письменника збожеволіла
— Ростов-на-Дону Шкема описує як Україну. Ще 100 років тому в цьому російському місті панувала українська культура, побут, кухня, — розповідає 50-річна Беатріче Белявців.
Львів´янка переклала українською роман литовця Антанаса Шкеми "Сонячні дні".
Письменник народився 1911 року в родині шкільного вчителя. У царській Росії литовським інтелігентам забороняли працювати на батьківщині. Сім´я поневірялася містами півдня України та Кавказу. 1921-го повертається в незалежну Литву. Шкема стає провідним режисером Каунаського театру, новатором литовської літератури. Під час Другої світової бере участь в антирадянському підпіллі. Потім вимушений емігрувати в США.
— Антанас Шкема загинув, як і його улюблений французький письменник Альбер Камю, в автокатастрофі, — продовжує Беатріче Белявців. — Усе життя з любов´ю й ніжністю згадував дитинство в Україні. Навіть у пізніх американських творах його героями стають українські емігранти.
Роман "Сонячні дні" — це спогади про Ростов 1918-го. Місто опинилось у вирі громадянської війни.
— Назва роману — наче метафора безтурботної щасливої юності в тіні абрикос та акацій. Але сонце стає кривавим, бо родина головного героя гине від рук більшовиків. Насправді батько, мати й 9-річний Антанас теж стояли біля стіни та чекали на розстріл. У селі на березі річки Міус (протікає через Луганську, Донецьку, у Росії — Ростовську область. — ГПУ) їх випадково впізнав давній знайомий, який служив у Червоній армії. Допоміг врятуватися від страти. Мати письменника після цього збожеволіла.
Роман Антанаса Шкеми "Сонячні дні" вийшов у київському видавництві "Брайт букс".
Іван СТОЛЯРЧУК
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/digest//2017/07/05/105028.html
|
