Чомусь прийнято вважати, щолітература має відображати життя тавідповідати найого виклики йзапитання.
Та згодом приходить розуміння, що й у найгрубезнішому романі всього різноманіття життя не висвітлити, а відповідей не знайти. Отож, можна виокремити хоча б якусь його частинку, як це робить Артур Гейлі у своєму романі «Готель».
Автор працює в жанрі «виробничого роману» і веде свою оповідь навколо конкретного місця: готелю, аеропорту, лікарні тощо, перед тим детально вивчивши його.
Цей роман очевидно про готель, а саме про готель «Сент-Ґреґорі», який переживає важкі часи. І як у готелі багато кімнат, так і в книзі багато персонажів. Головний з них ‒ Пітер Мак-Дермотт, заступник головного адміністратора. Він досить подібний на типового головного героя романів Гейлі ‒ сильний духом зрілий чоловік з печальним минулим, який мусить швидко вирішити несподівані проблеми.
Динамізм у історії зашкалює.
Головний герой впродовж п’яти днів встигає вирішувати поточні справи, зустрічатись одразу з двома жінками, рятувати жителів від задухи та зґвалтування, інспектувати кухню, розплутувати злочин і в той же час постійно роздумувати над тим, як би він тут все вдосконалив, якби мав владу.
Та поряд із ним у цьому велетенському мурашнику мешкають та працюють інші люди. Це і Воррен Трент ‒ старомодний та свавільний власник, який намагається витягнути «Сент-Ґреґорі» з прірви, і титуловане подружжя герцогів, кишенькові злочинці й кухарі, скромні жителі і сортувальники сміття. Всі вони з своїми бажаннями, таємницями і несподіваними вчинками часто дивовижним чином впливають на інших. Персонажі у книзі живі, оскільки їх мова та поведінка ретельно змальовані.
З чеснот книги варто відзначити стиль письменника та легкість прочитання. «Готель» інтригує з перших сторінок і не відпускає до кінця.
Книга схожа на «будинок з багатьма надбудовами та прибудовами», хоч і зробленими одночасно, і за строгим планом. Разом із сюжетом часто трапляються цілі сторінки-вставки тексту, де автор пояснює щось про роботу в готелі. Інколи це надає реалізму, але читання про детальні функції кожної готельної служби відволікає від історії. В анотації вказано, що автор «майстерно поєднав детективну інтригу, напружений психологічний триллер і любовну лінію». Так, поєднав, але детектив вийшов без інтриги, а любовна лінія без романтизму. Сюжетних ліній так багато, що за перипетіями жодній з них не співпереживаєш. А для розв’язки їх досить штучно поєднують, утворюючи прогнозований і не надто реалістичний фінал.
Отож «Готель» А. Гейлі ‒ легкий у прочитанні, цікавий роман з дещо передбачуваним фіналом. Непогана історія щоб скоротати час, особливо якщо вам подобаються таємниці.
Олександр Тартачний
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/digest//2017/06/01/140554.html
|
