П’ять п’єс, п’ять «внутрішніх» драм, п’ять історій, не пов’язаних фабулярно, проте кожна з них начебто виростає із попередньої.
Канонічна «Картотека» блукання снами чи підсвідомістю людини, травмованої війною. «Герой» лежить у ліжку, навколо якого розгортається історія ― водночас камерна і глобальна…
«Свідки, Або наша маленька стабілізація» ― «драма конформізму», історії про людей, які воліють бути свідками життя, ставлячи над усе свою крихку стабільність, не визираючи з вікон, не обертаючись, навіть коли поряд конає поранена людина…
«Стара жінка висиджує» ― «драма ентропії», яка коливається між фарсом і античною трагедією. Дію акцентовано на найпохмуріших метафорах цивілізації: тотальній війні, сміттярці й поліційному кордоні. Навдивовижу стабільний світ відходів людської життєдіяльності й старих богинь, яким уже ніхто не хоче поклонятися…
«Непорочний шлюб» ― «драма тіла», найчастіше інсценізована й водночас найменш прочитана п’єса, за яку Ружевича звинувачували в сексуальній розгнузданості. Доба сецесії, що її французи називали прекрасною. Калейдоскоп перверзій: Бик-Батько, Дідусь-фетишист, фригідна Мати, непорочний Беньямін ― й на цьому тлі бунт двох дівчаток-підлітків. Або й ширше ― за висловом критикині Марти Півінської, «…бунт дітей, жінок і митців на тлі оскотинювання»...
Й, урешті, «Розсипана картотека» переконструйована майже через сорок версія першої «Картотеки»: реалії 90-х, панки й скіни, секс-послуги, торгівля наркотиками й людськими органами ― у супроводі базарного гамору й безглуздих парламентських дебатів. Усе начебто змінилося ― й нічого не змінилося. Ніхто нікого не чує, ніхто ні з ким не в змозі порозумітись, усе більше белькотливих реплік і дедалі більше мовчання…
Абсурд Ружевича породжений безглуздям повсякденності, тому його тексти лише нарощують з часом об’єм сенсів. Театр Ружевича ― це «відкрита драма», своєрідна партитура для нескінченного імпровізування. Його п’єси не менш цікаві у прочитанні, ніж у сценічний інтерпретації.
Для кого ця книжка
Для відданих читачів драми, а також фахівців: завлітів, режисерів, викладачів і студентів театральних вишів тощо.
П’єси Ружевича… мають не багато спільного з футурологією...
Це завжди світ « на сьогодні » – так, як переживає його поет…
Юзеф Келера
Тадеуш Ружевич у своїх творах випереджав час. І попри плин часу вони й надалі непокоять актуальністю, хоч їхні катастрофічні візії стають для нас дедалі повсякденнішими.
Януш Р. Ковальчик
Тадеуш Ружевич
(1921–2014) – видатний польський поет, драматург, кіносценарист, сатирик, перекладач угорської поезії. Один із найпослідовніших і найяскравіших представників літературного авангарду в Польщі й у світі. Чимало разів був номінований на Нобелівську премію з літератури.
Тадеуш Ружевич. Між двома картотеками. Вибрані драми/Переклад:Лариса Андрієвська. К.: Видавництво Анетти Антоненко. 2017, -244 с.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/news/dramaturgy/2017/05/29/123546.html
|
