…Концептуальні ходи, якими сьогоднішня гуманітарна думка намагається вплинути на давно вже «практичну» свідомість споживача, дедалі більше набувають найвигадливіших траєкторій. Так, наприклад, у деяких дослідженням останнього часу відбувається справжня ворожба на історичних фактах і подіях, які накладаються на сучасність, невибагливу щодо насправді героїчних постатей і подій.
На щастя, якщо мовити про нову книжку відомого економіста Олександра Савченка «Антиукраїнець», нашій вітчизняній сучасності не бракує саме героїв, яких можна порівняти з «історичними» персонажами. І будь-який факт, який автор «виймає» з історії, щоб прикласти до мапи нашого революційного сьогодення, знаходить відгомін не лише в концептуальному мистецтві. Наприклад, Сталін як Петро І, або Янукович - як Скоропадський, і кожне з таких історичних порівнянь автор книжки обґрунтовує і коментує. «Під кінець свого правління Павло Скоропадський призначив на ключові посади української держави російських офіцерів, які не були агентами більшовиків, але відкрито ненавиділи Україну! Тут важко не провести паралель з сучасними подіями в Україні, коли (майже через 100 років) президент України В. Янукович призначив на ключові посади держави громадян і агентів Росії, які допомогли В. Путіну створити так звані ДНР і ЛНР та приєднати український Крим до Росії».
Так само нагадаємо, що перед тим Сталін, як вважають в цій книжці, (щодо Бандери і Шухевича) «лише повторив інформаційну операцію, яку розробив Петро І разом з його православними прибічниками по відношенню до гетьмана Мазепи. Але та операція була розрахована на «малоросів», які на відміну від українців дійсно вважали Мазепу зрадником, який заслужив анафему»
До речі, такий аналіз – це не розважання на вільну тему, а цілком реальні конструкти-поради, з якими автор звертався у своїй практиці та за свого життя майже до всіх президентів України з прем’єр-міністрами включно – від Кравчука до Кучми і Ющенка, і лише з Гройсманом, як зазначає, не спілкувався. Натомість починалась ця провідницька діяльність Олександра Савченка ще за часу його роботи в Кембріджі, звідки він звертався до всього прогресивного Заходу, просячи його не давати СРСР грошей. Яке було роз’яснення цим закликам? Звісно, воно ґрунтоване на вищезгаданих історичних паралелях. «Заощаджуючи іноземним платникам податків мільярди доларів, - розтлумачується в «Антиукраїнці», - Захід разом з тим надав би дійсну підтримку мільйонам людей Радянського Союзу в їхній боротьбі за ті ж цілі та ідеали, за які боролися американці понад 200 років тому: за політичну та економічну свободу та незалежність. Як тоді увесь цивілізований світ не надав підтримки Королю Георгу ІІІ, ми просимо так само не надавати її нашим гнобителям».
Утім, Радянський Союз таки розвалився, і в цьому, мабуть, не останню роль грала ось така діяльність не на користь «старшому братові».
Крім цього, праця Савченка має оригінальні ноу-хау також в галузі міжнародної політики. І вони так само підтверджені історичними паралелями. Наразі мова про «уроки ганебної поведінки малоосвічених, темних українців – «малоросів» та «хохлів», і йдеться, отже, про політику по відношенню до євреїв за часів Хмельницького, Петлюри, та під час Другої світової війни, які, на думку автора, «мають бути добре засвоєні українською нацією, якщо вона хоче стати успішною». Більше того, саме це видається йому головною ознакою успішності за нинішнього часу. «Я визначив навіть критерій, за яким ту чи іншу країну Західної цивілізації можна вважати успішною, - висувають в «Антиукраїнці» конструктивне рішення усіх наших проблем з МВФ та іншими абревіатурами «вільного» життя. - Критерій досить простий: коли в країну на постійне проживання приїжджає більше євреїв, ніж виїжджає - це означає, що країна успішна. СРСР, очевидно, не був успішно країною – і не лише за цим критерієм».
Тож мораль, попри решту слушних зауважень, саме така. Бо чим відрізняються західні суспільства від українського? Там економічні злочини караються, тут до них ставляться цілком лояльно, бо не вони головні в історичній перспективі поступу до Європи. «Незалежність і погроми - несумісні явища, - ось одне з головних гасел цієї книжки, автор якої готовий до того, що його у черговий раз наречуть «ворогом народу». - Так само, як несумісна незалежна Україна з сильною Росією без реальної підтримки Заходу».
Олександр Савченко. Антиукраїнець, або Воля до боротьби, поразки чи зради. - К.: Самміт-Книга, 2017
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2017/05/21/212126.html
|
