|
Не знаю як у дев’яностих (я тоді ще, слава Богу, ніц не писав), а от на початку двотисячних з літфестивалями було у нас тугувато. Максимум, де могли спільно відвиснути молоді писаки (та й читаки теж) – це нєзабвєнні Ірпінські семінари «Смолоскипу», спілчанські «молодіжні туси» та ще тусовки навколо «Молодого вина» чи подібних конкурсів.
Ну ще Скиба, здається, збирав довкола себе писючих друзів і організовував грандіозні виступи у Львові, а потім у Києві. Ну ок, я – власне – не про це, тому не дуже претендую на об’єктивність у цьому питанні.
Але вже з середини 2000-них все якось дуже різко і позитивно змінилось. Спочатку прогриміли фести типу «ЦЕХ» у Харкові, де з тисячу, а то і більше, молодих і веселих запоєм слухали таких же молодих поетів і прозаїків. Організовані журналом «ШО» «Київські Лаври» попри свій помпезний міжнародний статус одразу залучив до себе з десяток двотисячників, яких звідтоді регулярно запрошує. «Остання Барикада» щороку радує декількома топовими літературно-музичними фестивалями. Мало того – цей на загал дивний «літературно-музичний» формат (вдень – література, увечері - музика) за Гуляй-Полем підхопили цьогоріч уже декілька потужних фестивалів, згадати хоча би Уніж, Підкамінь або «Бандерштадт».
Це я іще не говорив суто про літературні фести. Ірпінські семінари – залишаються, їх цього року перенесли за літо, але нікуди не поділи. І попри те, що власне фестивалем вони не є, проте і літератури, і тусовочності, і неодмінних атрибутів карнавальності там вистачає. Далі – книжкові форуми і супутні їм літфести. Найграндіознішим, безперечно, є Львівський форум і його літфест з купою-купезною заходів на всі смаки, міжнародними VIP-гостями і незмінним кодлом двотисячників, яких щороку все більше і більше. Літфест на Київському форумі видавців, хоч і мав менші масштаби, проте – він лише перший, далі все має розрулитися на більше.
Що ще? Постійні регіональні фестивалі, на які часто запрошуються іногородні гості. Буквально тиждень тому одночасно відбувались «Бурлюк-фест» у Сумах та «Літературна Драбина» у Львові. Обидва – фестивалі літературно-синтетичні, перший – присвячений інтернет-тематиці, а другий – літературному театрові.
Фестивальне життя України – кажуть знаючі люди – значно активніше, ніж аналогічні процеси, наприклад, у Польщі або в Австрії. Це свідчить хоча би про те, що література у нас конкретно так відроджується. Тільки б не розстріляли (тьху-тьху-тьху). Ну, власне, на цій оптимістичній ноті…
Ні, на іншій. Як закінчив би свою статтю на цю тему якийсь автор газети «Літературна Україна»: зустрінемось на фестивалі!
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/column//2008/12/01/183950.html
|
