Шлінчак Софія. Надзвичайні пригоди Кохи, Айка та Дзю: казка / Софія Шлінчак. – К.: Фонтан казок, 2016. – 48 с., іл.
Що робити, якщо твої батьки гастролери? Як реагувати на прохання допомогти? Чи потрібно рятувати тих, кого треба було б карати? Саме ці питання порушує у своїй дебютній книзі «Надзвичайні пригоди Кохи, Айка та Дзю» дев’ятирічна Софійка Шлінчак, яка стала вже двічі рекордсменкою – як наймолодша авторка та наймолодша ілюстраторка виданої друком прозової книги. Сама Софійка зазначає: «Коли я вирішила писати цю книжку, то одразу сказала сестрі Стефанії та брату Вадиму, що це буде історія про трьох друзів».
Що ж, коли ти знаходиш пляшкову пошту із рятувальною запискою, то все що тобі залишається, - набратися сміливості і вирушити на допомогу, тим паче, коли з тобою найкращий друг. Принаймні, саме так вчиняє головна героїня казки – маленьке левеня Коха та її друг папуга Айко. Коха – «не так давно народилася, але вже стала дуже самостійною, адже їй усе доводиться робити самій – і полювати, й шукати місце, де погратися, і самій знаходити друзів», бо батьки у неї не звичайні тварини, а гастролери мандрівного цирку. Тому навіть будить щоранку левенятка друг папуга.
Події відбуваються у джунглях (тут помітний перегук із «Книгою джунглів») – просторі нетиповому для українських казок, а через те – по-цікавому пізнавальним. Авторка називає своїх героїв теж особливо, але пояснює значення лише імені Айко. Тож дітям впродовж всієї подорожі сторінками казки буде над чим пофантазувати – чому ж левеня називається Коха, а тукан – Дзю?
Найцікавіше починається тоді коли батьки зачиняють двері, чи то сідають у цирковий фургон, і дитина залишається сам на сам із світом. Що їй тоді робити? Звісно ж, шукати пригод! Коха та Айко вирішують побачити море і саме там натрапляють на рятувальну записку у пляшці від тукана. Довго не роздумуючи, готуються до рятувально-плавальної операції. І, як справжні мандрівники, потрапляють то у вир природної стихії, то у лапи тигра.
Цікавим є погляд авторки на те, як повинно каратись зло і чи взагалі повинно. У молодшому шкільному віці діти, зазвичай, розуміють добро і зло як позитивні і негативні цінності, між яким потрібно обирати. Торкаючись проблематики добра і зла, авторка змальовує тигра Цезаря, котрий хотів з’їсти друзів, проте не був ніким покараний, адже це його природній інстинкт – бути хижаком. Тут є чому повчитися дорослим, адже діти теж часто бувають непосидючими і капосними лише через те, що вони діти, чи не так? А ми, дорослі, іноді настільки звикаємося із тим, що добро і зло – полярні явища (зокрема і в дитячій літературі), що не даємо часу чи змоги обдумати дії та зробити вибір. Софійка Шлінчак вірить у добро як першооснову і дає шанс Цезарю, а той не підводить.
Авторка вдається до прийому неочікуваного завершення історії, яке залишає приємний післясмак і багато простору для власного продовження історії читачами. Тож, дочитуючи книгу зі своїм малюком, неодмінно залиште кілька хвилин перед сном для спільного фантазування.
«Надзвичайні пригоди Кохи, Айка та Дзю» – ще один крок вперед в українській дитячій літературі, яка повинна містити не лише твори дорослих для дітей чи про дітей, але й, власне, твори написані дітьми. Бо ж хто краще розуміє чим живуть сучасні діти, які проблеми для них актуальні та про що б вони хотіли один одному розповісти, як не вони самі? Звісно, для цього обов’язково потрібна підтримка і допомога батьків, адже так само, як дитина вчиться ходити та розмовляти беручи приклад із батьків, так і вчитись проявляти себе, мріяти та фантазувати – теж має навчитись. І хтозна, може, саме Ваш малюк напише ще одну захоплюючу книгу разом із Вами?
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2016/11/03/175717.html
|
