Сергій Пантюк. Тимко і ґелґотунчик Шкода: повість / Намалювала Світлана Сова. — К.: Фонтан казок, 2016. — 56 с., іл. (Серія «Добрі капості»)
Відомий письменник Сергій Пантюк, який минулого року дебютував як автор дитячих книжок із фантастичною повістю “Вінчі й Едісон”, знову написав повість для дітей молодшого шкільного віку, але цього разу переніс оповідь у звичайне українське село.
Якщо у повісті “Вінчі й Едісон” Пантюк познайомив читача з динозаврами, то в його новому творі “Тимко й ґелґотунчик Шкода” діти мають змогу зустрітися з цілком реальними живими істотами, а саме з каченятами, індичатами, а особливо — з гусенятами. Точніше, з одним. На ймення Шкода.
Отже, “Тимко й ґелґотунчик Шкода” - це зворушлива й добра історія про те, як маленький містянин Тимко на літні канікули потрапив у село до тітки й дядька. Хлопчик ніколи раніше не бував у селі, тому для нього все нове. По приїзду на ферму родичів він знайомиться із садом, городом і отримує доросле й дуже відповідальне завдання — випасати домашню птицю. Саме там він подружився з гусеням Шкодою, який дуже відрізнявся від усіх інших.
Трохи затягнутий початок, де автор мусолить одноманітні будні Тимка і його птаства, але десь із середини книги несподівано починається драйв, події розвиваються дуже швидко, часом повість навіть починає нагадувати детектив, таку собі лайт-версію його.
«Та наступної миті помітив, що над ним шугнула велика чорна тінь. Шкоду мов вітром підхопило, а що сталося далі, він так і не зрозумів. Його світ почав крутитися-вертітися, земля і небо помінялися місцями, перехопило подих — і раптом він провалився у непроглядну пітьму».
Із цих рядків починаються захопливі пригоди. Тимко шукає свого улюбленця, а разом із ним — і читач, якому хочеться вірити, що гусеня знайдеться, — і рука сама тягнеться перегорнути сторінку, щоби якомога швидше дізнатися про долю пташки.
Повість викликає не тільки сміх (бо ж гумору там достатньо), а ще й сум, жаль, змушує співчувати Тимкові і його втраті.
Наприклад, у тексті є такі-от щемливі рядки: «Де б не перебував Тимко, весь час очікував, що зараз з’явиться його друг Шкода. Ось секунда мине, і він вибіжить з малинника, або з-під стола в альтанці, або в кориті плаватиме, потріпуючи майбутніми крильцями. Але все це було лише в хлопчиковій уяві, тож він щодня переглядав портрети Шкоди, доповнюючи їхнє тло сіллю із власних сліз».
Загалом же це дуже оптимістичний, життєрадісний, життєствердний твір. Навіть його кінцівка передбачає початок нової, не менш захопливої історії.
Письменник обрав досить простий сюжет, темою якого є розповідь про цікаве й сповнене пригод літо маленького школяра, а ідеєю — заклик до порозуміння з природою, до гармонії з усім, що нас оточує. Здавалося б, нічого особливого й нового. Але для сучасних міських дітей, які практично цілий рік проводять за комп´ютером, бачать навколо лише “коробки” багатоповерхівок, автівки і “хвости” заводів, ця книга буде непоганим стимулом для того, аби ближче познайомитися з природою, побачити інші, не такі звичні, краєвиди. При всьому цьому автор уникає моралізаторства, ми не бачимо у творі жодних настанов, указівок. Це лише історія про хлопчика, яку читач має змогу споглядати зі сторони, але в той же час стає її невимушеним учасником.
Пантюк показує свого персонажа:
- через опис (зі слів автора, Тимко досить чемний і вихований, працелюбний і відповідально ставиться до своїх обов´язків);
- через діалоги (з того, як хлопчик спілкується з іншими дітьми, як уникає конфліктів, можна зробити певні висновки про характер Тимка);
- через власні думки персонажа і його дії (наполегливість малюка в пошуках зниклого друга).
І Тимко виходить дуже переконливим, із нього дитині хочеться брати приклад. А що хлопчик ще й дуже талановитий, спонукає читача шукати родзинки в собі та розвивати їх.
Повість поділено на частини, але оскільки це не окремі історії, а лише шматочки однієї, що плавно перетікають одна в одну, читати по частинці щовечора не вийде, дитина читатиме (або ж проситиме читати вас) ще й іще, поки не дійде (-те) до останньої сторінки. Одначе час, який піде на знайомство з книгою, пролетить досить швидко, бо ж читається текст на одному подиху й відірватися від нього практично неможливо. Події у повісті розвиваються на українському ґрунті, автор дібрав гарні українські імена для своїх героїв, тож книга добре вписується в сучасний літературний процес. До того ж, вона досить яскрава, як, утім, усі “фонтанівські” книжки, тож не залишить байдужим маленького читача.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2016/09/14/231403.html
|
