Нарешті й Олесь Ульяненко дочекався не просто на вдячного читача (такі були ще на початку дев’яностих, включно з першими співредакторами журналу «Сучасність» Іваном Дзюбою та Ігорем Римаруком, а також метром історичної белетристики, Павлом Загребельним, який спричинився до відзначення дебютного роману письменника Малою Шевченківською премією, 1997), але на вдумливого дослідника та інтерпретатора його життя й творчости.
Ним виявилась ексдонеччанка Ольга Пуніна, доцент Донецького національного університету ім. Василя Стуса (м. Вінниця). Він був генієм, а пішов самотнім і невизнаним. Критики частенько закидали йому «чорнуху», а він говорив про себе як про містичного письменника, збільшувальний «окуляр», що спонукає людину звільнитися від потворного. У житті й літературі йшов «дорогою схимника» (М. Слабошпицький) і залишив твори, до яких читач іще повинен дорости. Таким постає письменник у розвідці, яка прислужиться всім, хто намагатиметься неупереджено збагнути його суперечливе життя та безкомпромісно чесну творчість.
Пуніна О. Самітний геній: Олесь Ульяненко: Літературний портрет / Ольга Пуніна. – К.: ВЦ «Академія», 2016. – 288 с.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/news/books/2016/09/03/165817.html
|
