Різноманітні складні, моторошні, а подекуди й веселі(а як же без них!) випробування випали на долю головних героїв цієї повісті – чотирьох котів, які з відомих причин втратили своїх господарів та рідні домівки і знайшли тимчасовий притулок у покинутому підбитому танку поблизу почорнілої від пожеж «зеленки».
Після зустрічі із ще одним потерпілим хвостаті й почули на свою адресу оте визначення «нявкісти», а потім відчули себе майже справжнім танковим екіпажем: у недавньому мирному житті кіт Субота став Радистом, Яєчня – Навідником, Сіроїжка – Механіком, Пегас – Заряджаючим.
Що було далі? Про це дізнаєтеся із нової книжки українського письменника з Донеччини, написаної під враженнями від реальних подій, які й досі, на превеликий жаль, відбуваються на Донбасі. Розповідь ведеться від одного з «нявкістів» - звичайного хатнього кота. Сам автор свій вибір головних героїв у короткій передмові пояснює ось як. «Чому я вибрав дідів? – перепитував колись Остап Вишня, розповідаючи про створення у важкі роки Другої світової війни відомого твору «Зенітка». – Щоб показати, що з ворогом воював увесь наш народ, що мав силу тримати як не гвинтівку, то бодай вила». Приблизно з такою ж метою я обрав котів, коли взявся за цю розповідь. Звичайно, у ній не обійшлося без авторської вигадки і фантазії. Але головна правда життя у тому, що підступному ворогу, який розпочав підлу гібридну війну і тимчасово окупував частину Донбасу, протистоять не тільки мешканці всієї України, а все-все живе. І ті ж наші чотирилапі «брати менші», яким також довелося сповна пізнати, почім ківш лиха».
Повість про пригоди «нявкістів» розрахована на дітей середнього шкільного віку, хоча інтерес до неї можуть запросто проявити молодші і старші читачі.
Павло Кущ. Чотири нявкісти і ВІН. Київ. Видавництво «МП «Леся». 2016. - 178 с.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/news/child/2016/07/08/160821.html
|
