Те, що бідні країни,- а надто ті, де відсутність збільшуваної прибутковості створює економічні ігри з нульовою сумою,- мають водночас найнижчі організаційні спроможності, становить важливий елемент взаємопов’язаної системи порочних кіл.
Мій аргумент у цій книжці полягає в тому, що історично єдиний спосіб, яким можна розірвати такі порочні кола,- підходити до проблеми, спершу змінивши саму виробничу структуру. Іноді це вимагає незграбних політичних заходів, і «третій світ» потребує повернення типу економічних дискусій, які домінували у Європі XIX ст. від Італії до Норвегії. Дискусії полягали не в тому, чи повинен європейський континент іти шляхом Англії до індустріалізації,- відповіддю було очевидне «так»,- ішлося про поділ відповідальності між державою і приватним сектором у цьому процесі.
Ерік С. Райнерт. Як багаті країни збагатіли... і чому бідні країни лишаються бідними. К.: Темпора, 2015.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/news/history/2015/12/15/115552.html
|
