Маргарита Сурженко. АТО. Історії зі Сходу на Захід. — Брустурів: Дискурсус, 2014.
Рік тому вийшла книга Маргарити Сурженко «АТО. Історії із Заходу на Схід», котра стала першою серед вітчизняних авторів, хто насмілився торкнутись цієї теми у літературно-художньому вимірі. Вигадані історії трьох людей: Ангеліни, Толіка та Оксани (імена яких і складають абревіатуру у назві), котрі стали по-справжньому близькими та знайомими багатьом вимушеним переселенцям із Луганської та Донецької області.
«Я б не сказала, що моя подорож була привабливою, бо ми мусили виїхати з Луганська через бойові дії, але врешті з цього всього я змогла винести якийсь позитив, не скласти руки, а навпаки – всю цю енергію, враження, які у нас були, – направити в корисне русло і написати книгу. Багато людей, які її читають, кажуть про те, що вона допомагає їм зарядитись оптимізмом, знайти в собі віру не здаватись, жити далі», – розповідає Маргарита про виникнення книги.
Через власну трагедію та побутові труднощі далеко не кожному вдалось дійти до переосмислення, що можна винести із цієї ситуації для себе, інакше кажучи, який урок дає можливість засвоїти такий перебіг подій. Однак, Маргарита зуміла поглянути на процес переселення збоку:
«На прикладі однієї зі своїх героїнь намагалась донести до людей думку, що варто подорожувати і не варто триматись за свою зону комфорту. Тому що насправді дуже багато людей в Луганську, як би це не було дивно, не могли відірватися від своєї зони комфорту, навіть коли поруч падали снаряди. Вони боялися виїжджати за межі області, бо там було страшно для них, вони не могли кинути свою квартиру, бо це для них була найвища цінність в житті, яку подарувала держава, і вони розуміють, що більше такого не буде. На прикладі своєї героїні я хотіла показати, що найважливіші цінності – це не квартира і не ті речі, які є в тій квартирі, а інші – навіть ті ж самі знайомства. Коли чую, що людина подорожує, відразу до неї додається кілька «плюсків», бо я розумію, що вона є більш багата внутрішньо... Саме це я намагалась донести: залишайте зону комфорту і подорожуйте, не бійтеся!»
Переживши події на власному досвіді, авторка не може не поділитись міркуваннями щодо соціально-політичних причин виникнення збройного конфлікту:
«У мене одна з цілей при написанні книги була розбити стереотип з приводу сепаратистів. Взяти в руки зброю навіть з цією ідеологією важко. Дійсно, багатьох змушує це робити відсутність грошей. До того ж вони вечорами дивились телевізор і зомбувались цими новинами, тому не дивно, що так все обернулось…»
Щодо перспектив свого твору Маргарита не обмежує себе у мріях та з неперевершеним оптимізмом дивиться уперед:
«В перспективі я би хотіла, щоб зняли по цій книжці серіал або фільм в Голівуді… У кожного письменника є певні кризи, після яких він перероджується, стає трошки іншим, змінює погляди. Можливо, навіть ці зміни потім надихають його написати іншу книжку. У мене поки що такого не було – як тільки дописую одну книжку, відразу з’являється задум про іншу. Зараз у мене вже є ідея про четверту. І такі мрії здаються недосяжними, як цей фільм, але вони все одно змушують тебе рухатись вперед».
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2015/08/13/073336.html
|
