У давній легенді розповідається про половецького хлопчика, полоненого і вихованого при Київському княжому дворі. До нього підіслано половецького співця, який рідною піснею і словом хотів сказати хлопцеві правду про його батьківщину. Але марно.
Тоді співець витяг з-під сорочки пучок євшан-зілля. На той запах степового полину хлопець стрепенувся і прокинулись у ньому душевні сили і порив до волі. Полинова правда повертає почуття ідентичності і справжності…
У цій книзі зібрано виступи Євгена Сверстюка, переважно закордонні, пройняті прагненням сказати слово про українську ідентичність у явищах культури і постколоніальної реальності. Оскільки Україна століттями була прихованим від світу краєм, з його правдою і кривдами, то головною метою виступів було подати голос за нашу замовчану чи приховану правду, про нашу культурну ідентичність, що має лягти в основу діалогу з вільним світом. Бо правда і її сестра справедливість у світі духовному є тим, що золото і діаманти – у світі матеріальному.
Євген Сверстюк. Правда полинова. Київ. Видавничий дім «Києво-Могилянська академія». 2009p. - 192 с.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/news/history/2009/11/13/102050.html
|
