Сергій Пантюк. Вінчі й Едісон: науково-фантастична повість. — К: Фонтан казок, 2015. — 96с.
Кожен маленький (чи й не дуже) дослідник хоч раз цікавився тим, що було до нього, якою була земля і все, що його оточує. Герої повісті Сергія Пантюка вирішили не просто про це прочитати, а ще й подивитися. Із подорожі трьох маленьких науковців у минуле вийшла досить пізнавальна міні-енциклопедія про динозаврів для дітей 10-14 років.
2045 рік. Людство впритул наблизилося до пізнання найпотаємніших глибин Усесвіту. Per aspera ad astra, так би мовити. Найсвітліші уми, чоловіки й жінки, борознять космічні простори, висаджуються на Місяць, щось на ньому вирощують, досліджують Марс. Люди допетрали, як за 20-30 років покращити собі життя, вирішити екологічні проблеми, ба навіть подолати війни дипломатичним шляхом! Гомосапіенсам більше не потрібна зброя. Вони вивчають світ навколо себе, продукують нові ідеї, використовують виключно інформаційно-комунікаційні засоби навчання, відкинувши товстелезні книжки і важкі рюкзаки. Людський інтелект настільки розвинувся, що навіть діти можуть сісти в часоліт (машину часу) і вирушити в минуле. Завдяки двом допитливим хлопчикам і дівчинці читачі зможуть багато цікавого дізнатися про динозаврів, їхні види, форми, розміри тощо.
Повість побудовано у хронологічному порядку, спочатку ми знайомимося із героями, а тоді з їх пригодами, як і належить дитячій книзі. Кожен розворот книжки супроводжують яскраві кольорові ілюстрації. У тексті міститься багато термінів, зокрема зі сфери електроніки, які, здавалося б, обтяжують текст, але насправді стимулюють дитину шукати їх значення, дізнаватися більше, тобто формують допитливого читача. Крім того, читання тексту і вимовляння цих слів уголос розвиває мовлення дитини, правильну орфоепію, покращує техніку читання.
Сергій Пантюк позиціонує свою книгу як науково-фантастичну повість, а не фентезі і, як на мене, виправдано. Дія у творі жанру фентезі відбувається у вигаданому світі, герої якого стикаються з надприродними явищами й істотами. У повісті «Вінчі й Едісон» герої вирушають у цілком реальний світ, земний, але в інший історичний час. Істоти, яких вони там зустрічають, теж існували, як довели археологи й палеонтологи. Пантюк не вигадував їх, а просто художньо відтворив надбання науковців. На відміну від наукової фантастики, фентезі не прагне пояснити світ, в якому відбувається дія твору, з точки зору науки. Як бачимо у повісті «Вінчі й Едісон», автор намагався спиратися на наукові досягнення, а не вигадувати фантастичну казочку для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Середній шкільний вік – це час, коли бажання гратися поступово заміщується потребою пізнавати суть речей, явищ, займатися чимось серйозним, шукати захоплення для душі. Повість «Вінчі й Едісон» може стати в пригоді для підготовки шкільного міні-проекту з природознавства, надихнути дитину на створення малюнків, макетів, міні-доповіді про життя динозаврів або підштовхнути до досліджень космосу й космічних польотів. Зрештою, чи ж мало хлопчиків у дитинстві мріяли стати астронавтами?
Повість відтворює життя сучасних дітей, їхні стосунки між собою. Автор зворушливо описує перші дитячі симпатії хлопчика й дівчинки, їхнє листування, погляди, жести.
У той же час у задумі повісті є кілька моментів, які викликають питання. Зокрема, не зовсім зрозуміло, чому Пантюк назвав своїх головних героїв Вінчі й Едісоном, а не Вітьком та Едиком, у той час, як у більшості персонажів цілком українські імена.
Привертає увагу також загальна комп´ютеризація життя у повісті. Люди дісталися інших планет і водночас майже повністю замінили живе спілкування електронним, прибирання довірили роботам, замість малювання обрали селфі та відеозйомку, навіть піші прогулянки поступово витісняли левітування. Виникає питання: якщо на людство у майбутньому чекатимуть такі зміни, то чи не виростуть наші діти лінивими, фізично слабкими, зануреними у свої ґаджети? З одного боку, усі ці винаходи полегшують людям життя, важкі ранці більше не псують дітям поставу, не формують сколіози, але з іншого – діти вчаться більше покладатися на техніку, яка робить усе замість них.
Загалом, як для дебютної, дитяча книга поета й автора дорослих романів вийшла досить вдалою. Судячи із закінчення твору, слід чекати на продовження історії. Тож пригоди тільки починаються.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2015/03/18/071110.html
|
