Памела Ліндон Треверс. Мері Поппінс. Рідна мова. («Махаон-Україна»). К., 2014.
Нарешті! Дочекалися! Українські діти дочекалися повного перекладу шедевру Памели Ліндон Треверс про пригоди незвичайної няні «Мері Поппінс». До цього часу, ні в Радянському союзі, ні в Україні ніхто не брався за переклад всіх восьми книг. Саме так, їх, дійсно, аж вісім. Але ми всі звикли, що книжка про Мері Поппінс невеличкого формату і вона одна. Якщо чесно, я була так само здивована, як багато з Вас в цей момент. Виявляється, за період незалежності України ця книжка виходила тільки в одному видавництві «Школа» ще із радянським перекладом і скомплікована з двох книг в скороченому варіанті: «Мері Поппінс» та «Мері Поппінс повертається». Звісно, радіти ще рано, оскільки «Махаон-Україна» видав тільки першу книгу з восьми, та все ж, як співає Mad Hads, надія є.
Мері Поппінс – хто ж вона? Чарівниця, фея, чи звичайна няня, яку просто люблять діти. Але всі знають, нянь діти «просто» не люблять. В сім’ї Бенксів четверо дітей: старші Джейн та Майкл, і зовсім маленькі близнятка Джон та Барбара. Зрозуміло, що керують в домі всім Джейн і Майкл, вже досить дорослі, щоб бешкетувати і ще досить маленькі, щоб самим з собою впоратися. Аж ось вітряного дня з’являється дивна няня, яка згодна за невелику платню доглядати малечу. Що не кажи, але нова няня серйозна і сувора, вже від одного погляду діти стають чемними і слухняними, любить чепуритися, розглядати себе у дзеркалах і забороняє брати її речі. Чому ж вона їм так подобається? Невже діти люблять, щоб їх увесь час тримали в шорах?
Та про те, яка ж насправді Мері Поппінс знають тільки Джейн і Майкл. Та й вони не завжди впевнені, чи все, що з ними траплялося було вві сні чи наяву. Тепер їхнє життя стало зовсім інакшим, сповненим пригод, дивних знайомств і незвичайних випадків.
«О, Мері, Мері, Мері…» - пісенька, яку вигадував пінгвін в зоопарку. Чи могли би повірити Джейн і Майкл, що вони розмовлятимуть з тваринами? Що подорожуватимуть навколо світу? Що зірочки з імбирних коржиків потім приклеюють до неба? Її знають всі звірі, вона має смішних родичів та веселих знайомих, а Кобра дарує їй на День народження свою шкіру. Ні, малята навіть думати не хочуть, що Мері колись від них піде.
Мабуть ця казка-повість виконує функцію «Клац і дива трапляються». Кажуть, якщо сильно вірити, то вони таки і в реальному житті бувають, а не тільки в книзі. Але ми зараз про книгу, а не про дива, тобто про дива в книзі. Мері Поппінс – загальновизнаний ідеал няні, бо, напевно, кожна дитина мріятиме про таку доглядальницю після прочитання книги, яка має торбинку, звідки з’являються несподівані речі, та літає на парасолі.
Образ Мері Поппінс цього разу втілював відомий український художник з неукраїнським прізвищем Арсен Джанікян. Його Мері стильна та рішуча, з шаликом і капелюшком, стрункою талією в рожевому пальті завжди виглядає з трохи задертим носом, ніби говорить: Так, я - Мері, дуже приємно! Особливо мені сподобалася птахарка, в чиїх складках спідниці ночують голуби. Вона така щокасто-добра і тлусто-спокійна, ніби й справді світ – це вона і голуби.
Деякі слова в перекладі викликали в мене питання, як от берло, але, можливо, діти краще володіють асортиментом аксесуарів королів.
Розділи книжки – це окрема історія, де повчальність хитро захована під ненав’язливу цікаву оповідь з діточо-милими ілюстраціями. Кожна з них дає ефект наявності великого теплого добра, яке панує в світі, любові, яка принишкла за серйозним виразом обличчя.
Під час читання я весь час думала, для якого ж віку історія про Мері Поппінс. І зробила висновок – 5-7 років, коли ще школа не відштампувала на них: щодень я мушу ходити до школи, а чому Джейн і Майкл не ходять до школи? Хоча, якщо дитина відкрита вірити в дива, а дітям це вдається значно простіше, ніж дорослим, тоді вік не має значення. До речі, няням почитати цю книжку точно не зашкодить. Тож чекаємо на другу книгу про Мері Поппінс.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2014/10/11/100329.html
|
