Спостереження над тим, як розвивається тема України та українців в американській літературі, дають цікавий матеріал для роздумів.
Не так давно ми зачитувалися романами Аскольда Мельничука, хоча широкий загал зміг познайомитися з українським перекладом лише першого роману «Що сказано» (What is Told, 1994. Укр. переклад: А.Мельничук. Що сказано. Харків. 1996) та російським перекладом роману «Посол мертвих» (The Ambassador of the Dead, 2002. Рос. переклад: А.Мельничук. Посол мертвых // Дружба народов. 2004. № 5-6), а «за лаштунками» поки що залишається «Дім вдів» (TheHouseofWidows, 2008). Далі увага була прикута до постмодерного Фоера та його бачення єврейсько-українсько-американського контексту в романі «Все освітлено», що побачив світ і в російському, і в українському перекладах (EverythingisIlluminated, 2002. Рос. переклад: Дж.С.Фоер. Полная иллюминация. Москва. 2005; Укр. переклад: Дж. С.Фоер. Все ясно. Київ. 2005).
Минулий рік також нарешті розтопив в Україні кригу навколо світового бестселеру британської письменниці Марини Левицької «Коротка історія тракторів по-українськи» (AShortHistoryofTractorsinUkrainian, 2005) завдяки появі перекладу О.Негребецького (М.Левицька. Коротка історія тракторів по-українськи. Київ. 2013). Трохи раніше другий роман письменниці про українських заробітчан в Європі вийшов у світ в Британії та Америці під назвами «Два фургони» (TwoCaravans, 2007) та «Полуничні поля» (StrawberryFields, 207) відповідно, і вже за рік був виданий українською мовою (Укр. переклад: М.Левицька. Два фургони. Київ. 2008). Однак, кількість англомовних художніх текстів, в яких фігурують герої-українці, а події розгортаються на тлі українських пейзажів та нерідко в контексті історії України, прогресує. Основу такої традиції закладають письменники українського походження в другому поколінні, які народилися та виросли в Сполучених Штатах у родинах українських переселенців, де значна увага приділялася збереженню мови, традицій, релігії та культури.
Досить активно працює у цій тематичній ніші Олександр Мотиль, професор Ратгерського університету. На сьогодні у його доробку чотири романи та дві новели, наскрізно пов’язані з українською тематикою: «Хмільний священик» (WhiskeyPriest, 2005), «Хто вбив Андрія Ворголу» (WhoKilledAndreiWarhol, 2007), «Жид, який був українцем» (TheJewWhoWasUkrainian, 2011), «Солодкий сніг» (SweetSnow, 2013), «Безтурботість» (Flippancy, 2009) та «Моя орхідея» (MyOrchidia, 2012). У вересні 2014 року планується вихід у світ п’ятого роману О. Мотиля «Фол Рівер» (FallRiver, 2014), який написано на основі спогадів матері, дядька та тітки автора про їх шлях до Америки.
Маємо спокусу говорити про Чиказьку школу американсько-українських письменників – плеяду письменників-вихідців із чиказької української громади: Ірина Забитко, Валя Дудич Лупеску, Ксенія Рихтицька, Деніел Григорчук, Орест Стельмах.
Ірина Забитко є автором роману «Невмите небо» (TheSkyUnwashed, 2000) та збірки оповідань «Коли Люба залишає дім» (WhenLubaLeavesHome, 2003). Перший присвячено темі Чорнобильських переселенців, у другому – в центрі уваги історія становлення молодої дівчини Люби, доньки українських емігрантів у Чикаго. Зараз Ірина працює над створенням документального фільму про Чорнобиль «Життя у Мертвій Зоні» (http://www.lifeinthedeadzone.com/).
«Мовчання дерев» (TheSilenceofTrees, 2010) таку назву має роман Валі Дудич Лупеску, що був видрукуваний 2010 року. На 300-х сторінках перед читачем розгортається оповідь Наді Лисенко – жінки, що пережила Другу Світову війну, смерть рідних та близьких, перебування у Ді-Пі таборі, еміграцію до Сполучених Штатів. Біль не відпускає героїню і не дає їй можливості відверто говорити про своє минуле з рідними, і, лише подолавши бар’єр мовчання, Надя починає одужувати від пережитих травм. Роман відрізняється значною увагою письменниці до фольклору, вірувань та звичаїв українців, які вплетені в тканину тексту.
2012 року вийшла збірка оповідань Ксенії Рихтицької «Перетинаючи кордон» (CrossingtheBorder, 2012), до якої увійшло 9 текстів, події яких відбуваються в Україні, Сполучених Штатах та Греції. Протагоністами усіх оповідань є українці, які у той чи інший спосіб повинні зробити вибір, усунути або ж подолати кордони, справжні чи ілюзорні, аби отримати шанс на нове життя. Сподіваємося, що авторка продовжить писати про Україну, адже саме про такий намір вона написала у власному блозі 19 січня 2014 року: «Минулого року після релізу збірки «Перетинаючи кордон» мене запитали, чи я піду далі у виборі тем для своїх текстів. Я відповіла, що не маю намірів писати про сучасні події в Україні. Сьогодні я в цьому вже не впевнена» (http://www.kseniarychtycka.com/ksenia/wordpress/).
Надзвичайно цікавою особистістю та автором є Деніел Григорчук, професор медицини, уродженець Чикаго. Минулого 2013 року він дебютував із романом «Захоплений течією» (Caught in the Current, 2013). Сюжет роману стрімко розгортається навколо подорожі групи американських студентів до Європи, у тому числі до Радянського Союзу. Серед подорожуючих Алек, син українських емігрантів, активний член Української молодіжної організації в Америці, який прагне за час подорожі розширити свої знання про минуле та теперішнє країни предків. Слід також зазначити, що події відбуваються у 70-х роках минулого століття, тож у романі безліч алюзій до тогочасної літературної, мистецької, культурної та політичної ситуації.
Найактивнішим за останній рік став американський автор та випускник Чиказького університету Орест Стельмах. 2013 року з’явилася перша книга із серії про Надю Теслу «Хлопець з 4-ого реактора» (The Boy From Reactor 4), навесні 2014 року – друга книга «Хлопець, який вкрав у мертвих» (The Boy Who Stole From the Dead), на 2 грудня 2014 року заплановано реліз третьої книги «Хлопець, який засяяв у темряві» (The Boy Who Glowed in the Dark). Центральними персонажами детективної трилогії є донька українських емігрантів Надя Тесла та її племінник Адам, якого вона з великими перешкодами вивезла із Чорнобиля до Нью-Йорка, де він зміг стати одним із кращих хокеїстів. Романи Стельмаха мають абсолютно чітку читацьку аудиторію – це масовий читач, на якого розраховані сцени погонь, переслідувань, вбивств тощо. Однак разом із тим автор майстерно користується українським екзотизмом у позитивному сенсі, доносячи до англомовної громади знання з історії, культури нашої країни.
Отже, тематична, жанрова та сюжетна палітра англомовних художніх текстів про Україну на сьогоднішній день є достатньо різноманітною. Маємо сподівання, що ці тексти зацікавлять і українських читачів, і перекладачів, адже вони дають змогу побачити себе – власні недоліки, проблеми, досягнення і перемоги – крізь призму іншої культури, а також дають шанс відчути неповторний смак сучасного глобалізованого літературного контексту, в якому «я» та «інший» нерозривно змішані, взаємопов’язані та взаємообумовлені.
Особисті сайти письменників:
Аскольд Мельничук http://www.askoldmelnyczuk.com/
Ксенія Рихтицька http://www.kseniarychtycka.com/
Валя Дудич Лупеску http://www.vdlupescu.com/
Деніел Григорчук http://www.caughtinthecurrent.net
Орест Стельмах http://www.oreststelmach.com
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/world/2014/09/17/072443.html
|
