Іванові пісні про те, як далеко може зайти наша пам’ять у цьому одвічному пригадуванні й розпізнаванні себе в інших та інших у собі.
На околицях мови помічаєш, що світ де-не-де промальовано не так ретельно, не так інтенсивно, трапляються незаповнені місця: питання, на які не буває відповідей; риторичні фігури, якими можна грати в шахи чи в піддавки; неозначені форми дієслів, недоконані, непевні («бо життя — це коли ніколи не певен»). Бо якщо творення світу залежить від тебе, то рано чи пізно тобі трапиться та година страху, коли художник не може завершити картину. (Галина Крук)
Іван Непокора. Пісні для О: поетична збірка. — Брустурів: Дискурсус, 2014.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/news/poetry/2014/07/07/105415.html
|
