Продовжуємо огляд сучасних українських ілюстраторів, який, у вигляді міні-абетки, склала Оксана Кришталева.
Книжки із розкішними барвистими ілюстраціями супроводжують мене з дитинства. Не віддаю їх нікому. Буває, натраплю вдома на якусь книжку, яку читала ще малою, і виникає так багато спогадів, пов’язаних і з книжкою, і з текстами, і з власним фантазуванням, і з мандрівками центром Львова, який тоді був мені більше казковим, аніж реальним містом… адже я тут народилась і перших 13 років свого життя прожила у центрі.
Книжки із розкішними барвистими ілюстраціями супроводжують мене з дитинства. Не віддаю їх нікому. Буває, натраплю вдома на якусь книжку, яку читала ще малою, і виникає так багато спогадів, пов’язаних і з книжкою, і з текстами, і з власним фантазуванням, і з мандрівками центром Львова, який тоді був мені більше казковим, аніж реальним містом… адже я тут народилась і перших 13 років свого життя прожила у центрі.
Хтозна – можливо, саме завдяки цим книжкам я і сама тепер пишу та неприховано захоплююсь чудовими ілюстраціями. А хто їх створив? Соромно – донедавна не змогла б назвати і п’яти сучасних українських ілюстраторів. А їх же так багато, талановитих, працьовитих і неповторних. Про них не так часто пишуть і ще більше не говорять. А вони ж працюють, живуть і творять поруч із нами.
І от – аби хоч якось дослідити цю тему, я вирушила на їхні пошуки – пішки і возом, інтернетом і стежками, які протоптали друзі. Тих, кого знайшла особисто, розпитала про життя і творчість, із багатьма заприятелювала, а про інших знайшла інформацію у світовій павутині.
Знаю, що десь зовсім поруч є інші талановиті ілюстратори, але поки що я з ними не знайома. Та прийде час, і вони також стануть моїми приятелями. Якщо не реальними, то бодай віртуальними. І я вам про них розкажу.
Оксана Кришталева, керівник літературно-журналістської студії «На горищі».
Звати мене Оксана Шевців-Мазур.
Ілюстратором працюю вже чотирнадцятий рік. За цей час встигла оформити майже 80 книжечок, звісно, кількість ілюстрацій там різна, від 10 до 100. Стати книжковим графіком мріяла років з десяти і чітко ішла до мети. Співпрацювала і продовжую «дружити» з видавництвами «Аверс», «Ліга-Прес», «Видавництво Старого Лева», «Свічадо», «Апріорі» (Львів), «Зелений Пес», «Джерела М» (Київ), співпрацюю з науково-популярним природничим журналом для дітей «Колосок» і супутніми виданнями. Попри ілюстраторську діяльність я п’ятий рік працюю викладачем на кафедрі дизайну НЛТУ України, викладаю живопис, рисунок, основи композиції і основи проектної графіки. Пишу вірші, маю дві власні збірки і плани на вступ до НСПУ. Є членом творчого активу Львівської обласної НСХУ. Ну і очевидно, що моя творчість не обмежується лише книжковою ілюстрацією, я малюю картини в різних техніках, авторських в тому числі.
– Якими були Ваші перші ілюстрації? Хто їх замовив? Як їх сприйняли?
– Перші ілюстрації я зробила ще навчаючись у ВУЗі, по суті, – це були автоілюстрації. До 125-річчя нашого УкрДЛТУ випускався альманах студентської і викладацької творчості, мені було виділено цілий розділ під мої вірші і оформлення до них. Звісно, що це було безкоштовно, але не менш цікаво і хвилююче. А уже платним дебютом в поліграфії стали мої зодіакальні календарики (36 різновидів, по три на кожен знак Зодіаку: чоловіки, жінки, дітки). Це було у видавництві «Аверс», де я рік пропрацювала на посаді художнього редактора. Сприйняли на «ура». Вони справді були класні… ;)
– Які ілюстрації у Вас переважають – до дитячих чи дорослих текстів і чому? Які тексти цікавіше і приємніше ілюструвати чи це не має значення?
– Переважають, звісно, «дитячі» ілюстрації, бо «доросла» книга легше обходиться без малюнків. Маю в досьє три книги-фентезі М. і С.Дяченків, Генрі Лайон Олді, Сашка Гавроша, Івана Андрусяка, Миколу Петренка, Марію Чумарну… Цікавіше і приємніше – то не від віку читацької авдиторії залежить, а від самого тексту. Мені різнопланова робота подобається, бо не нав’язую власний стиль, а стараюсь відчути і відтінити сам текст. Колись один головний редактор видавництва сказала, розглядаючи портфоліо моїх робіт, що має відчуття, що тут представлено кілька художників. Це було направду приємно. Люблю працювати з веселими дитячими оповідками, але особливо смакую містичні тексти в середньовічному антуражі. Люблю малювати красивих породистих людей в розкішних костюмах. Подобається ілюструвати інтимну лірику, особливо, якщо є еротизм текстів і оголеність душі.
– Які тексти Ви б відмовились ілюструвати і з яких причин?
– Жорстокі, людиноненависницькі, порнографічні. Це – суто з гуманістичних переконань. А ще не певна, що взялась би за тексти про війну, голод, концтабори, релігійні речі… Такі тексти вимагають особливого душевного стану, певної самопожертви… Можливо, до них варто доростати усе життя. Я надто емоційна, попросту спалю себе, а не певна, що буду задоволена кінцевим результатом, навіть якщо замовнику сподобається.
– Про оригінали і копії – чи повинні оригінали ілюстрацій залишатись у художника, навіть якщо вони виконані для конкретного замовника і конкретних текстів? І чому?
– Ну, по-перше, я взагалі усі ілюстрації виконую виключно для конкретного замовника, чи то видавництво, чи автор, що самотужки видає книгу. Стосовно оригіналів… маю таке бачення: автор, що оплачує роботу ілюстратора, має повне право на оригінали, бо для нього вони трепетно-особливі; маю досвід, коли мої ілюстрації автори-поети оформляли в рамки і розвішували в квартирі, як картини :) навіть копії розвішували. А от для видавництва ці малюнки не є аж такими незвичними, для них це – частина виробничого процесу. Думаю, там можна було б пробувати варіанти, щоб оригінали зберігались у художника, просто їх використання в подальшому могло б бути лише з дозволу видавництва, та й то не в поліграфії, а на художніх виставках. Якось так.
– Чи легко (цікаво, почесно, корисно і приємно) бути успішним ілюстратором в Україні? Як саме?
– Я не зараховую себе до гіперуспішних ілюстраторів. Так, певна ніша мною зайнята, вже давно не я себе пропоную, а знаходять мене, але банально визначенням успішності є матеріальна складова. Віллу на Мальдівах дозволити собі не можу.
Але однозначно: бути ілюстратором – неймовірно! Цікаво, почесно, корисно, приємно! Це – робота і відпочинок, це своєрідний театр з перевтіленнями, це автограф-сесії і гарні люди довкола, це дитяче захоплення і задоволення від усвідомлення, що таки робиш конкретну справу, по суті – садиш вічний сад. А ще за це і гроші платять!
Якби у мене знову була можливість повернутись у свої десять років, мій вибір професії залишився б незмінним. Тут я одразу знайшла себе. Раз і назавжди.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/culture/2014/05/23/073609.html
|
