Продовжуємо огляд сучасних українських ілюстраторів, який, у вигляді міні-абетки, склала Оксана Кришталева.
Книжки із розкішними барвистими ілюстраціями супроводжують мене з дитинства. Не віддаю їх нікому. Буває, натраплю вдома на якусь книжку, яку читала ще малою, і виникає так багато спогадів, пов’язаних і з книжкою, і з текстами, і з власним фантазуванням, і з мандрівками центром Львова, який тоді був мені більше казковим, аніж реальним містом… адже я тут народилась і перших 13 років свого життя прожила у центрі.
Книжки із розкішними барвистими ілюстраціями супроводжують мене з дитинства. Не віддаю їх нікому. Буває, натраплю вдома на якусь книжку, яку читала ще малою, і виникає так багато спогадів, пов’язаних і з книжкою, і з текстами, і з власним фантазуванням, і з мандрівками центром Львова, який тоді був мені більше казковим, аніж реальним містом… адже я тут народилась і перших 13 років свого життя прожила у центрі.
Хтозна – можливо, саме завдяки цим книжкам я і сама тепер пишу та неприховано захоплююсь чудовими ілюстраціями. А хто їх створив? Соромно – донедавна не змогла б назвати і п’яти сучасних українських ілюстраторів. А їх же так багато, талановитих, працьовитих і неповторних. Про них не так часто пишуть і ще більше не говорять. А вони ж працюють, живуть і творять поруч із нами.
І от – аби хоч якось дослідити цю тему, я вирушила на їхні пошуки – пішки і возом, інтернетом і стежками, які протоптали друзі. Тих, кого знайшла особисто, розпитала про життя і творчість, із багатьма заприятелювала, а про інших знайшла інформацію у світовій павутині.
Знаю, що десь зовсім поруч є інші талановиті ілюстратори, але поки що я з ними не знайома. Та прийде час, і вони також стануть моїми приятелями. Якщо не реальними, то бодай віртуальними. І я вам про них розкажу.
Оксана Кришталева, керівник літературно-журналістської студії «На горищі».
– Якими були Ваші перші ілюстрації? Хто їх замовив? Як їх сприйняли?
– Перші ілюстрації були для видавництва «Фоліо», до романів Павла Загребельного. Вже не пам’ятаю назв, але то була дуже жорстка зустріч зі світом, після шестирічного перебування в оранжереї Харківської Академії:).
– Які ілюстрації у Вас переважають – до дитячих чи дорослих текстів і чому? Які тексти цікавіше і приємніше ілюструвати чи це не має значення?
– Зараз малюю тільки дитячі ілюстрації, мабуть тому, що для дорослих книжки майже не ілюструють. Але щось помалювати для іншої аудиторії я б погодилась.
– Які тексти Ви б відмовились ілюструвати і з яких причин?
– Мені дуже важко ілюструвати історичну літературу. Мабуть тому, що я не знаю, з якого боку підійти до такої роботи. І ніколи б не малювала зовсім «попсу». Ніколи не буду працювати з неприємними для мене людьми. Як завжди, я намагаюсь поспілкуватись деякий час із замовником, і, якщо нічого мене не відштовхує від нього – можемо починати. І ще, дуже важливо – текст. Він не повинен бути «ніяким». Він може бути навіть «поганим», але ж він не повинен бути «сірим та бездарним» Робота з книгою – тривалий процес, дуже важливо, щоби протягом півроку-року не набридло раптом і не захотілось кудись втекти.
– Про оригінали і копії – чи повинні оригінали ілюстрацій залишатись у художника, навіть якщо вони виконані для конкретного замовника і конкретних текстів? І чому?
– Оригінали завжди залишаю собі. Мені важко розстатися з ними. Зазвичай, робота над великою книгою займає десь рік, або навіть більше. Тому мені дуже шкода віддавати комусь цей шматок життя. Хоча я добре розумію, що вони в мене просто так зберігаються і я ніколи їх не роздивляюсь. Також я не розумію, навіщо видавництвам оригінали, при сучасному розвитку комп’ютерної техніки.
– Чи легко (почесно, корисно і приємно) бути успішним ілюстратором в Україні? Як саме?
– Мабуть легко і приємно. Коли я кажу, що ілюстратор дитячих книжок, усі, чомусь, радіють. В Україні, на жаль, не дуже великий книжковий ринок, й не варто розраховувати на величезні гонорари. Тому мої «дивіденди» від цієї професії лежать не у матеріальній сфері.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/culture/2014/05/14/074223.html
|
