На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця, журналістка Ніка Нікалео.
- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- У світлі останніх подій у нашій країні, яка потрапила у центр уваги усього світу, найцікавішою книгою став Фейсбук :))). Його зараз читають не тільки дорослі, а й діти. А якщо серйозно, то зараз найбільше цікавлюся есеїстикою. Вона розкриває відчуття автора, культури в якій він виховувався і яку пропагує, допомагає зрозуміти далекі від власного кола інтересів явища і речі. Читаю твори Оксани Забужко, Юрія Андруховича, Юрія Винничука, Джорджа Орвела... Діти цими днями загрузли у Шевченкових творах, це надзвичайно тішить, бо дає велику надію, що з них виростуть люди – справжні українці, гідні найвищої пожертви «Небесної сотні». Тож перечитуємо і Тараса Григоровича. Взагалі, читаю усе, що творять мої друзі – колеги по цеху. Модерую більшість презентацій письменників «Коронації слова», які проходять у Львові, тому їх книги на особливому рахунку. Взагалі маю таку звичку –повертатися до уже давно прочитаного: по новому дивлюся на речі, які колись мені здавалися незрозумілими, або ж навпаки – зовсім простими і банальними. Насправді, уся складність та глибина якраз і захована у тій простоті. До слова, скільки разів не звертався б до Святого письма, а щоразу читаєш, як вперше!
- Як обираєте книжки для читання?
- Книги для читання обираю довго. Ненавиджу класичний шопінг, а от у книгарнях пропадаю годинами, якщо хочу самостійно обрати книгу. Переглядаю зміст, читаю уривки, звертаю увагу на біографію автора, тому що те, про що людина пише є прямим відображенням її особистості. Але найчастіше звертаю увагу на літературу за рекомендацією друзів-письменників. Зважаючи на те, що коло інтересів у нас неймовірно широке – від квантової механіки до музичної літератури, то доводиться обирати те, що отримує найбільше суперечливих відгуків, викликає дискусії. Тоді до сверблячки хочеться скласти свою думку щодо того чи іншого твору.
- Що можете порадити для читання іншим?
- Сьогодні найбільше хочеться читати вітчизняну літературу. Це стосується як художньої, так і спеціалізованої літератури. Це корисно як для україномовного читача, так і для зарубіжного. Європа достеменно не знала, хто такі українці до подій на Майдані. Нас із зрозумілих причин асоціювали з росіянами, з нашою владою... У нас відсутні будь-які інституції, які б пропагували і поширювали, створювали б імідж України. Натомість, російська пропаганда з її «Русским миром» здавна провадить надзвичайну вмілу і цілеспрямовану культурну політику з її донедавна втаємниченим гаслом «загадковості російської душі». Сьогодні уже всі зрозуміли суть цього явища. Тому як великим, так і малим варто перш за все читати історію України. Мені дуже цікавим виданням видається Історія України-Русі Миколи Аркаса. Зайвим буде наголошувати, що вкрай важливо знати свої корені, традиції, характер, культуру і взаємозв´язки, щоб уникнути помилок минулого. Таємниця українства відкривається у книгах Лілі Мусіхіної «Звірослов» та Валерія Войтовича «Українська міфологія». Щодо художньої літератури, то варто почитати «Танго смерті» Юрія Винничука, «З мапи книг і людей» Оксани Забужко, поезії Василя Стуса, Ліни Костенко... Ці автори найбільше у консонансі із сьогоденням. А молодому поколінню обов’язково сподобається «Зворотній бік світла» Дари Корній, або (із іноземних) «Чарівник земномор´я» Урсули Ле Гуїн, не згадуючи уже Творів Рея Бредбері та того ж таки Дж.Орвела. Читати варто багато і різного, а з часом виробляються смаки під впливом людей і обставин. І от зрілий читач вже й сам у стані обрати хорошу книгу, та порадити іншим саме те, чого вони потребують найбільше. Адже найголовніше – у деталях. Тому до вибору книги теж потрібно підходити суто індивідуально.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/that to read/2014/04/03/132348.html
|
