У синтетичному повітрі є небезпека захворіти думками синтетичними. А між справжнім / несправжнім – тонка межа зворотної реальності.
І якщо її розгледіти добре, то можна і не вживати нічого вже. Але раз і назавжди впустивши це марево – вчитися жити у стані іншому. Ці тексти «гребуть». Особливо, якщо читати їх залпом. Тексти «гребуть». Якщо читати їх натще. Токсичні і болючі. Галюциногенні і сакральні. А часом просто немислимо (навіщо аж так?!). Такі! нові вірші Христі Венгринюк.
«…Береш за руку і водиш по колу.
Йдемо з тобою,
Як дві голодні саранчі,
По висушеному від спеки полю.
Ти кажеш, що хтось завжди бачить нас,
А мені нікого не видно,
Окрім хворих дерев
І тіней наших.
Лиш сон часом лягає на груди,
Тоді прокидаємося одне на одному…»
Христя Венгринюк. Довгі ночі. Українською та польською мовами. Переклад Анети Камінської. Чернівці: Книги – ХХІ, 2013. – 120 с.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/news/poetry/2013/09/10/235233.html
|
