На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає поетка Аліна Сваровскі.
- Які книги Ви читали останнім часом? Що сподобалось, що ні?
- У мене є така погана звичка: я читаю декілька книг відразу, але дочитую до кінця всі. Наразі я дочитала книгу Грена Гріна «Кінець роману». До речі, його екранізували в Голівуді і цю екранізацію навіть номінували на «Оскар», але книга набагато цікавіша, хоча і специфічна. Ще я прочитала нову книгу Сергія Жадана «Лілі Марлен». Було дуже приємно читати не тільки нові, але й давно знайомі тексти, які колись вчила на пам´ять.
Також я дуже вражена романом Ярослави Литвин «Роза Вітрів». І хоча він ще не вийшов друком, я впевнена, що ця книга поб´є всі існуючі рекорди продаж. Надзвичайно динамічний сюжет, «живі» образи головних героїв, алюзії до реальних подій, деяка філософічність - все це є в її романі.
Порадила би його читати всім, не залежно від статі і віку. Це найкраща історія кохання богемних людей, яку я тільки чула.
Хочу ще відзначити російськомовну книгу Дмитра Лазуткіна «Паприка грез». Його поезія дуже жвава, несподівана, в деяких місцях надміру відверта і розкута. Власне, це і приваблює мене. Взагалі, Діма цікавий вже тим, що він спортсмен, який почав римувати і в нього це вийшло досить феєрично. Його вірші - наче сповідь Дон Жуана, який намагається виправдати своє бажання закохуватися в різних жінок. І ми пробачаємо йому це. І ми перечитуємо кожен рядок так, наче він присвячений саме нам. Для мене Дмитро Лазуткін - не тільки секс-символ української поезії, але й найліричніший поет сьогодення.
Люблю перечитувати вірші російських поетів «Срібного століття», французьких «проклятих» поетів. Також я можу постійно перечитувати книгу Ернеста Хемінгуея «Свято, яке завжди з тобою», тому що в ній прихована таємниця надсвіту, яку буде розгадувати не одне покоління.
Нещодавно відкрила для себе чарівний світ античної поезії. Саме з неї почалася антична філософія, і, мені здається, що нею і закінчилася культура, на зміну якій прийшла цивілізація.
- Що плануєте прочитати?
- Дуже хочу прочитати «Сімург» Світлани Поваляєвої. Мені подобаються її романи. До речі, цю захопленість розділив і мій батько - його вразила її книга «Замість крові». Він цікавився подібними субкультурами в молодості.
Крім того, на мене чекає автобіографічний роман Генрі Міллера «Тропік рака».
- Щоб Ви радили почитати іншим?
Я би радила читати священні тексти. Скажімо, Біблію, Коран, Бхагавад-гіту, Тибетську книгу мертвих, Упанішади і Авесту. Тому що без духовної бази, сприймати художню літературу дуже важко. Кожен письменник має свій персональний світогляд, і щоб не впадати під його вплив, треба мати вже свою сформовану думку щодо світу і того, що в ньому відбувається.
А взагалі читайте те, що Вам до смаку. Щасти Вам!
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/that to read/2009/09/18/065914.html
|
