На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменник, журналіст Петро Яценко.
- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- Останні дві книги, які прочитав, виявилися на диво подібними, хоча від них цього найменше можна було би чекати: «Уріж та його Духи» Галини Пагутяк та «Ворошиловград» Сергія Жадана.
Перша книга – правдиво, просто і глибоко виписана історія страхів, пов’язаних з місцем. Genius loci містечка старої Галичини. Читати її навіть у метро, серед людей, трохи моторошно. Ніби й сюжету як такого немає – просто збірник, каталог дивних персон, більшістю давно неживих, духів, знаків, містичних явищ – а відірватися від читання важко. І розбиття на короткі розділи, і формат надаються до читання з перервами, приміром, у подорожі, обдумування, пригадування епізодів власного досвіду. Раджу почитати цю книгу.
Друга книга – твір Сергія Жадана – зовсім іншого жанру, що передбачає деякий сюжет, але його, сюжету, на мою думку, в цій книзі також нема. Є герой, в якому чітко відстежується альтер-его автора, та його бажання руху і надзвичайно гіпнотичне сприйняття дійсності. Мотиви більшості персонажів, їхні дії та перебіг подій не можна назвати переконливими. Це умовний світ, в якому важить не так, ЩО відбувається, а ЯК САМЕ і в якому антуражі. Проте у цьому тексті також, як і в «Урожі…» Галини Пагутяк найбільш «ударні» місця належать перелікам множин – щоправда художнім, а не есеїстично-історичним. Тут і шахтарі, і переселенці, і цигани, елементи вуличної магії.
Нібито за «Ворошиловградом» збираються зняти кіно, проте мені, як людині, що дещо тямить у сценарній справі, важко уявити, як можна вичавити з цього нагромадження, безперечно, цікавих образів придатну для кіно історію.
- Як обираєте книжки для читання?
- Дуже ретельно. Іноді навіть занадто ретельно. Книга має притягувати уже з першого прочитаного речення. Як не дивно, такі книги справді бувають. В ідеалі її потрібно перечитувати. Дуже добре, коли книгу, яку прочитав раз, хочеться перечитати ще. Думаю, лише друге, а іноді навіть третє прочитання є справжнім. Проте далеко не всі книги читаю подібним чином – інколи доводиться жертвувати принципами заради того, щоби бути в тонусі літературного життя. Немає нічого поганого в тому, щоби прочитати книгу лише один раз, зрештою.
- Що можете порадити для читання іншим?
– Почитайте «Коротку історію тракторів по-українськи» Марини Левицької, «Шахмати для дибілів» Бриниха та «В очікуванні на варварів» Кутзеє. Ці книги справили на мене свого часу дуже різне, але глибоке враження.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/that to read/2013/02/18/131054.html
|
