На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця, заступниця відповідального редактора часопису «Критика» Оксана Форостина.
- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- Перше, що спадає на думку — книжки Малколма Ґладвела «Поворотний момент» (The Tipping Point) та «Осяяння» (у російському перекладі). Книжки, які можна віднести до категорії «А-га!». Малколм — журналіст, викладає дуже жваво й легко, але такі книжки, буває, структурують мислення краще, ніж академічні.
З великою приємністю прочитала книжку Миколи Рябчука «Від «хаосу» до «стабільності»: хроніка авторитарної консолідації». Багато статей з цієї збірки читала раніше, деякі, зокрема, друкувалися у «Критиці», але книжка вийшла дуже цілісною, із задоволенням перечитала знайомі тексти в новому контексті.
Маю прикру звичку читати кілька книжок одночасно, для таких тут, певно, під умовною назвою «борги». Перекладач Микола Климчук давно позичив російський переклад американського фізика Браяна Грина — «Ткань космоса. Пространство, время и текстура реальности». Чудова праця, яка пояснює для таких, як я, теорію струн, а заразом інші, вкрай складні речі, як от теорію відносності. Книжку давно час віддати, соромно, що досі не дочитала. Також щоденно з почуттям провини дивлюся на недочитану «Похвалу неконсеквентності» Лєшека Колаковського. Тексти перекладала Богдана Матіяш, з якою мені щастить працювати разом у «Критиці».
Я читаю абсолютно все, що пише Сергій Жадан, включно з публікаціями в пресі, тобто, у мій «споживчий кошик» потрапляє будь-який журнал, якщо там є текст Жадана. Зрозуміло, читаю все, що пише Ірена Карпа — вона для мене не тільки подруга, а я найбільш «непрочитана», як це не парадоксально, сучасна письменниця, у тому сенсі, що невідрефлексована, неосмислена.
- Як обираєте книжки для читання?
- Мені дуже пощастило: книжки та статті радять Ярослав Грицак, Микола Рябчук, і часто не просто радять, але й діляться книжками. Постійно радить моя подруга політолог Лідія Смола. Записую за ними, тож перелік книжок, які не тільки хочеться, але й треба прочитати — понад мої можливості. Періодично трапляються чудові поради від френдів у ФБ.
Саме отримала чудовий подарунок від Діани Клочко — перекладені українською поезії Ігора Померанцева «Homo eroticus». У найближчих планах — дві російські книжки: дослідження Олега Хархордіна «Обличать и лицемерить: генеалогия российской личности», яке порадив львівський підприємець та фахівець з управління знаннями Володимир Воробей, та роман Дмітрія Пастушка «Duty Free». Другу вже замовила, зрозуміло, що роман-тезка, що вийшов лише за кілька місяців перед моїм, дуже інтригує.
- Що можете порадити для читання іншим?
- У мене є й універсальна порада — читати все, що пишуть Ярослав Грицак, Володимир Єрмоленко (у «Критиці» 2011 року вийшла його книжка «Оповідач і філософ Вальтер Беньямін та його час») й американський журналіст Томас Фридмен. А якби побільше людей, зокрема тих, хто дуже прагне керувати життями інших, прочитали «Оргазм і Захід» Робера Мюшамбле та «Світанок сексу» Крістофера Раєна й Касільди Джети, довкола стало би менше не тільки виголошуваної маячні, а також і негативних емоцій та агресії.
Протягом останнього року також найчастіше радила друзям книжки Олександра Бойченка «Аби книжка» та «Мої серед чужих» та згадуваного вже Ґладвела.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/that to read/2013/01/21/072032.html
|
