На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця Оксана Сайко.
- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- Від того, що прочитала останнім часом, отримала справжнє наповнення й задоволення. Це «Цинамонові крамниці» й «Санаторій під Клепсидрою» Бруно Шульца у чудовому перекладі Юрія Андруховича. Книга заворожує кожним словом й не відпускає, хоча належить до тих, які читаються довго, а не поглинаються відразу. Вражає химерними метафорами, мазками рефлексій і чудернацьких перетворень-вражень, барвами світовідчуття… Коли здається, що автор не пише, а малює, тонко змішуючи на своїй палітрі найменші відтінки речей та обставин. Шульц поетичний, емоційний, навіть експресивний. Це своєрідна сомнамбулічна подорож письменника у дитинство, це спогади, уява й враження, де минуле постає примарним, як сон та яскравим водночас. Це іноді й милий абсурд, це й поетична філософія занурення у сутність образів та предметів, й подеколи своєрідний екзистенціалізм, співпереживання і відстороненість споглядача водночас… Від прочитання Шульца залишається дивовижне об’ємне враження, як від прочитання чудернацької прозо-поезії. Ще буквально щойно закінчила читати книгу Володимира Набокова, одного з моїх улюблений авторів, «Чарівник», що згодом стала імперативом до написання «Лоліти». Твір, як і загалом усі твори Набокова вражає віртуозністю слова, психологічними підзмістами, символами й розшаруваннями, логічними комбінаціями й напруженою інтригою сюжету. Найбільше потрясає — глибокий психологізм, де одіозне нутро головного героя-педофіла вивертається із самого споду з його вадою, потаємними жаданнями, сублімацією, страхами, патологічністю, цинічним розрахунком, але й сентиментальністю, коли поруч з осудом наприкінці твору раптом мимоволі виникає до нього й співчуття…
- Як обираєте книжки для читання?
- Книгу обираю для читання по-різному. Якщо мені сподобався автор з книжок, які читала раніше, обов’язково прагну прочитати також й інші його твори, ті, які ще не читала, або й перечитати улюблене. Іноді мої друзі діляться враженнями від прочитаного і рекомендують, і я, вже знаючи і поважаючи їхні літературні смаки, беруся за книжку, яка вразила чи зацікавила їх, і цей процес своєрідного книгообміну є взаємним. А, буває, при виборі літератури, скажімо, в книгарні, беручи до рук книгу незнайомого автора, починаю її просто читати. Якщо з перших прочитаних слів я відчула мелодію книги й вона мене захопила – вже не зможу її не прочитати.
- Що можете порадити для читання іншим?
- Насправді складно відповісти. Адже літературні потреби, смаки й уподобання у кожного різні.. Але, якщо вже радити, то радити можу те, що припало до вподоби мені, з книг, прочитаних за останній період. Наприклад , вразив мене магічний реалізм Ісабель Альєнде – її «Будинок духів», цікавою була для мене книга есеїв Василя Махна «Котилася торба», ще не можу не згадати «Празький цвинтар» Умберто Еко, оповідання Еріка-Емамануеля Шмітта… Зараз планую взятися за книгу Оксани Забужко «З мапи книг і людей», що теж порадила б почитати.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/that to read/2012/12/25/075000.html
|
