Інге: роман/ Сергій Герман - К .:, Ярославів Вал, 2012. - 248 с.
Жорстка позиція УНА-УНСО щодо книги Сергія Германа «Інге» виникла неспроста, і не тому що УНА і сам грішить творчістю, згадати хоча б книгу сотника Бобровича про грузинські події. Сергій Герман швидше за все свідомо сипонув солі в українську рану, актуалізувавши історію провідника ОУН Степана Бандеру через нібито цілком ліричну історію вбивці Бандери Богдана Сташинського. Дозволю собі зацитувати позицію УНА-УНСО щодо цієї книги, власне задля пошуку істини - що це, свідома провокація чи попередження сучасникові про майбутні національні сценарії?
УНА-УНСО висловилась так: «Бандера є Бандера, Сташинський є Сташинський, а Герман залишиться Германом!»
Книга Сергія Германа «Інге» про історію відносин вбивці провідника українських націоналістів Степана Бандери Богдана Сташинського із німецькою жінкою Інге закладає небезпечну тенденцію - в час, коли історія життя самого Провідника ще недостатньо описана в художній літературі, тут же паралельним курсом формується культ зрадництва. Сергій Герман цією книгою створює привабливий образ зрадника - читачеві не пропонується два українських шляхи - шлях Бандери і шлях Сташинського, а сам лише шлях Сташинського . Тож акцентуючи на шляху Сташинського, автор пробує програмувати свого читача саме на перевагу шляху Сташинського перед шляхом Бандери, що фактично працює на ворожий українській перспективі світогляд. Історія нікчемного життя Сташинського і його служіння окупаційному режимові КПРС в Україні заслуговує не талановитої ліричної прози, а жорстких публіцистичних пасажів. Справжню націю можна виховати не на прикладі життя її зрадників, а на прикладі життя її справжніх героїв. І це не лише справа життя окремого літератора, це справа цілого покоління. Національний проект має будуватися на справжніх оцінках національної історії, на висвітленні подвигу справжніх національних провідників, а не ганебних колаборантів і зрадників. Книга Сергія Германа «Інге» заслуговує ритуального спалення заради відстоювання об´єктивної національної системи цінностей. Лише написанням талановитої книги про історію життя Провідника Степана Бандери Сергій Герман може спокутувати власну провокацію супроти Нації. Бандера є Бандера, Сташинський є Сташинський, а Герман залишиться Германом!
Можна багато згадувати ленінську «партійну організацію і партійну літературу», але ситуація вибору перед українцями не те що спрощується перед українцями, вона з часом лише нагнітається, і такими книгами також. Герман не пише про минулі події, це дуже прочитується в тексті - він пише настільки про сучасне, що аж хочеться говорити про те, що історія стосунків Сташинського і його Інге, це ледь не історія стосунків самого Сергія Германа і його дружини. Але провокативність ситуації ще й в тому, що - автор співробітник СБУ, і звернення до історії вбивства Бандери через постать Сташинського може переносити ще й певні акценти на суспільну місію української спецслужби - книга ніби акцентує - спадкоємці Сташинського здатні на лірику, спадкоємці Бандери і сам Провідник так і залишаються в тіні. І в політичній тіні, і в літературній тіні. То ж з кого Сергій Герман написав Богдана Сташинського? Чи вся споруда на Володимирській сповнена нинішніх Сташинських , котрим Україна - це лише верстат для заробітків, а не Вітчизна , котру потрібно боронити?
Здається,«Інге» Сергія Германа повинна читатися поміж рядків, як колись читали газету «Правда», бо ця книга - точно не читання для насолоди. Це книга замовчаної боротьби, книга ,котру багатьом не вчитавшись у підтекст просто захочеться спалити. Бо здається основне її завдання - ще раз нагадати про унікальну любов і повагу українців до ворогів нації і зневагу до власних героїв, чи просто нерозуміння власних героїв. То чого ми хочемо від простого українця, коли навіть український креативний клас завис десь у міжчассі.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/ukraine/2012/12/05/231253.html
|
