На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає головний редактор видавництва «Грані-Т» Олена Мовчан.
Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що - ні?
Останні кілька років моє «читацьке життя» двояке: якщо художнє - то дитяче, а якщо доросле - то переважно науково-популярне. Я тримаю себе в «професійному тонусі», уважно стежу за тим, що видають для дітей мої колеґи, купую «по гарячих слідах» новинки і пишаюся власною колекцією сучасної української літератури для дітей. Ось іще трохи «обросту м´язами» - і, можливо, повернуся до наукової роботи, адже нині в Україні бракує не лише фахівців із дитячої літератури, а й бракує оглядачів чи просто людей, які вільно орієнтуються в книгах для дітей, що вийшли вже у 2000-х роках. Бути в курсі - це для мене перша сходинка, без якої далі рухатися неможливо.
Під час літньої відпустки я прочитала «Пригоди короля Мацюся» Януша Корчака. Вже у вересні - «Ганнусю» Володимира Рутківського, «Найкращі друзі» Оксани Лущевської. З Московської виставки привезла всі 5 книг серії «Гражданин мира» для старшокласників (КомпасГід) та із задоволенням перечитала «Маленькую торговку спичками из Кабула» Діани Мохаммаді та Марі Бурро (місце дії - Афганістан), «Все уезжают» Венді Герри (Куба), «Джихад: террористами не рождаются» Мартіна Шойбле (Німеччина, Ізраїль, Палестина), «Жизнь в красном» Венсана Уаттари (Буркіна Фасо), «Фотографии на память» Марії Мартіросової (Азербайджан). Також із Москви я привезла книгу «Искусство рассуждать о книгах, которых вы не читали» П´єра Байяра, французького майстра літературознавчого епатажу. За цією попсовою назвою ховається цікава студія з теорії читання. Ця книга зовсім не закликає хитрувати чи брехати, додаючи собі авторитету й поважності, а пояснює ряд проміжних моментів на шляху «книга прочитана»/ «книга не прочитана».
Що плануєте прочитати?
Найближчим часом планую прочитати «Золоту рибку» Барбари Космовської (від обох її «Буб» я просто в захваті, я їх ще раніше читала), «Сторожову заставу» Володимира Рутківського (знавець хлопчачих душ), «Хто впіймає шаленого кльоцика?» Лесі Ворониної (хай живе літературне хуліганство), «Шуршик В. та інші» Надії Гуменюк (а «Грані-Т» саме її нову повість верстають - про чупакабру). Хочу також дістатися до «365 коротких історій для душі» Бруно Ферреро та «Теплих історій до кави» Надійки Гербіш. І традиційно - нові рукописи-пропозиції для дітей та в серію есеїстики видавництва «Граней-Т» - але то вже робота. Хоча мені дуже пощастило, бо «робоче» читання у мене майже завжди збігається з читанням «для душі». Я дуже щаслива людина.
Що радите почитати іншим?
Мабуть, нічого конкретного не радитиму. Однак радитиму якомога більше читати дітям, разом із дітьми, вголос, очима, одну книгу на двох, різні книги, сидячи поруч... І розмовляйте з дітьми про книги - і веселі, й сумні, бо тоді ви розмовляєте про життя, а без книг про нього важко говорити.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/that to read/2012/09/27/074346.html
|
