На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменник Степан Процюк.
Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що - ні?
Читав не так вже і багато, бо у читанні, як мовиться, для душі став дуже перебірливим. Із українських авторів щойно прочитав книжку Уляни Глібчук «Жовтим по жовтому», видану у серії «Червоне і чорне». Це витончена психологічна проза. Такою ж прозою є роман Барбари Редінг «Безумці», де оплакана історія кохання Михайла Коцюбинського і Олександри Аплаксіної... Із поезії сподобалася збірка Богдана Стрільчика «Лезо Оккама», де я побачив потенційну можливість розвитку нових світоглядних та естетичних тенденцій.
Також пережив певне душевне потрясіння, читаючи класика експресіоністсько-психологічної прози - Густава Майрінка, зокрема його роман «Голем». Зараз читаю його «Вальпургієву ніч».
Тепер про інші крайнощі. Іноді до мене потрапляють якісь рукописи. Це переважно графоманія або сіра-пресіра посередність, що не може викликати ніяких інших відчуттів, окрім естетичної відрази.
Що плануєте прочитати?
Хочу прочитати інші романи того ж великого Майрінка, якого я трохи запізніло відкрив. Це «Білий домініканець» та «Ангел західного вікна». Також читатиму все, що, на мій погляд. варте уваги серед написаного ровесниками, а також старшими чи молодшими колегами..
Я ніколи не зважав на літературну моду, бо маю свої канони, мейнстріми та літературні іконостаси.
Що радите почитати іншим?
Тільки те, що не відкидає душа. Те, що не нудне, і підчас читання якого не хочеться позіхати або кривити губи гримаскою або і гримасою. Читайте талановитих - графоманів нехай читають їхні близькі родичі! Цей заклик є актуальним, адже в Україні зараз розквітло майже варварське нашестя графоманської літератури...
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/that to read/2012/09/20/073852.html
|
