На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає літературознавець, критик і перекладач Дмитро Дроздовський.
- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- Критик мусить жити на планеті «Текстуальність». Якщо хочеш бути професіоналом, то щомісяця з сотню книжок маєш долати, інакше втрачаєш форму і нюх. Зокрема ж як редакторові в журналі «Всесвіт» (з серпня 2012 р. Д. Дроздовський — головний редактор журналу в новому ТОВ «Журнал «Всесвіт». — прим. «Буквоїда» ) також доводиться читати чимало творів, із-поміж яких маю вибрати щось цікаве для читачів. Все-таки журнал сьогодні на плаву, маємо значну кількість пропозицій від наших авторів-перекладачів. З другого боку, як науковець — мушу не лише читати, а й писати. Працюю над плановою темою про сучасний британський роман 1990-2000-х рр. у відділі світової літератури Інституту літератури ім. Т. Шевченка, щороку їжджу на міжнародні наукові конференції (бодай дві в рік — це точно), а підготовка фахової статті англійською чи іспанською мовою для міжнародного наукового збірника чи журналу — також забирає час для читання й перетворює мене з чукчі-читатєля на чукчу-пісатєля J. З-поміж прочитаного останнім часом мене найбільше вразив роман «Піаністка» Е. Єлінек. Із величезним захопленням прочитав екзистенційний твір «Гойдалка дихання» Герти Мюллер, у якому (на осевої реальних фактів) описано долі німецьких переселенців із Румунії, депортація відбувалася саме до радянської України. Пригадую жахом в очах Герти Мюллер, коли в Сеулі я сказав їй, що з України. Вона й досі жахається слова «Горлівка» й «Донбас». Вразила книжка «Жива історія» про Гіларі Клінтон — чудовий переклад П. Таращука. З величезною насолодою прочитав книжку «Твори» М. Юрсенар, яку підготував Дмитро Чистяк. Вельми сподобалась повість Юрія Косача про декабристів «Сонце в Чигирині», опублікована в літньому числі журналу «Кур’єр Кривбасу», а також фрагменти з майбутньої книжки «Що записано в Книгу Життя» Михайла Слабошпицького в цьому ж номері. Вкотре перечитав класику Т. Вільязма — його «Трамвай Бажання». Мабуть, одне з найсильніших вражень залишив роман Григорія Гусейнова «Повернення в Портленд» — фантастична річ, мистецька й довершена. Також вразила поетична збірка «Лет» поета з Січеслава Олександра Завгороднього. Добротна «неореалістична» проза поки що в маловідомого автора Богдана Єфимчука з Рівненщини.
А, крім того, суто в науковому плані пражила історія сучасної британської літератури «Contemporary British Fiction» Н. Бентлі, як і М. Бредбері та Д. Лоджа свого часу.
- Як обираєте книжки для читання?
- Думаю, що книжки також мають здатність обирати мене. Якщо серйозно, то доводиться читати стільки, що попервах не думаєш про вибір. Селекцію проводиш уже з прочитаного — що порадити в журналі, що вартує наукового осмислення у статті, що порадити друзям. Знову-таки як дослідник, стежу за сучасними британськими та американськими романами і літературознавчими працями про пост-постмодернізм (ця тема мене дуже цікавить). Довіряю порадам своїх колег, хоч і розумію, що кожний процес читання індивідуальний. Стежу за іноземними (переважно знову-таки переважно британськими, американськими та іспанськими) рейтингами найкращих сучасних творів.
- Що можете порадити для читання іншим?
- Читацький вибір завше індивідуальний. Те, що сподобалось мені, може не сподобатися комусь іншому. В усіх нас різні досвіди, різні смаки, різні читацькі горизонти. Хтось скаже, що «Хліб з хрящами» Михайла Бриниха — суперкласна річ, а я там бачу інфантильність і брак стилю, хоча і вважаю Бриниха талановитим аналітиком. Хтось буде жахатися від «Піаністки» Єлінек, хоча це, як на мене, справді добротна проза про, безперечно, жахливих людей зі слизового кокона. Я би порадив сьогодні читати більше творів латиноамериканських авторів. Це і актуально, і справді отримуєш колосальне задоволення від такої прози. А також раджу Артуро Перес-Реверте й Беніто Переса Гальдоса з іспанської літератури.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/that to read/2012/08/23/073125.html
|
