Це не проблема була. Бо українська, російська та інші мови у країні – реальність, закони тут - за великим рахунком - безсилі, а усе найважливіше прописано у Конституції.
Нам років із п´ятнадцять-двадцять не треба було рухати питання захисту російської та похідних від нього, тому що це не проблема людей, якою б мовою вони не говорили в Україні. Особливо не проблема - для молодого покоління. Це можливість політиків ловити рибу у скаламученій ними ж воді. А зараз найгірше, що може бути - це реалізація сценарію розгойдування протистояння між «нами» та «нами», а не «нами» та «ними». Бо вже у соціальних мережах та на форумах є заклики на кшталт: «Переможемо донецьких!», та «Ігноруємо усе, що російською!» і таке інше.
Східняки - такі самі різні, як західняки. У селах Донецької області говорять українською мовою, хоч і не такою, як на заході. Маю на увазі конкретні села та селища на Сході України, поблизу Маріуполя - Бойове, Малинівка, Федорівка, Стародубівка, Суженка, Володарськ... Кажу про свій особистий досвід спілкування з людьми, про те, що спостерігала сама. І додаю до нього враження від поїздок країною, коли на зустрічі у книгарнях, клубах, університетах, культурних центрах Дніпропетровська, Запоріжжя, Одеси, Миколаєва-обласного приходили люди, які говорили і по-російськи і по-українськи, але мовний фактор не визначав рівня їхнього патріотизму, бо вони говорили про українську літературу «наша література». І поміж тих, хто говорять переважно російською, є чимало патріотів України, і поміж носіїв мови - чимало байдужих до її майбутнього пристосуванців та запроданців.
Нам ще довго не варто було чіпати питань двомовності, бо тут ми стаємо схожими на стадо, що біжить за бараном на бойню. Не ведімося знову на підстави політиків! Нам не між собою треба роздмухувати ворожнечу - бо тим, нагорі, тільки того й треба. А нарешті усім - і тим, хто говорить лише українською, і двомовним, і багатомовним, усім, хто хоче жити за справедливими та діючими законами тут, у своїй країні, розумно вибудувати такий наступальний захист себе, народу та країни, щоб він був нарешті дієвим, щоб працював проти безвідповідальних політиків. Коли ми усі - львівські, донецькі, закарпатські, кримські, усі, усі однодумці і ті, хто хоче порозумітися, об´єднаємось нарешті проти тупої байдужої машини знищення країни, коли вимагатимемо від політиків суспільно корисної роботи і не вибачатимемо «розводняка для кошенят», коли припинимо щоразу прогнозовано заковтувати перед виборами напівздохлого живця - тоді нарешті подорослішаємо і навчимося реагувати на такі підлі для усього суспільства кроки.
І - увага! - саме час особливо пильно спостерігати за їхніми руками, бо «під шумок», за димовою завісою, вже робиться щось таке, від чого невдовзі волосся стане дибки. Вже знову щось здають, продають та нищать, бо на мову ці тимчасові законодавці суттєво вплинути не здатні, тут у них «кишка тонка», а от інші незворотні підстави влаштувати можуть.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/culture/2012/07/04/094300.html
|
