На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає поетеса Олеся Мамчич.
- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- Останнім часом найбільше мене вразили мемуари Ірини Жиленко. Мемуаристика – неймовірно заманлива річ: справжні люди, які розповідають реальні історії: що може бути цікавішим? Для мене ця книжка виявилася особливою – в тому плані, що я не лише захоплено її проковтнула, а й певною мірою змінилася після прочитання, а це, погодьтеся, серйозний критерій.
Життя сім’ї Дрозд-Жиленко вразило неймовірною насиченістю цікавими бесідами, мистецькими подіями, творчістю – і майже повним аскетизном у плані побутовому. Я почитала-почитала і вирішила, що сама живу, як міщанка, і що треба щось із цим робити. Жиленко стала для нашої сім’ї дуже позитивним прикладом. Тепер, коли я надумаю енний день підряд податися на якісь літературні акції, чоловік нічого проти не каже. Ну і я мовчу, коли вдома ручка дверей відвалюється, але чоловік завис за цікавою книжкою.
Окрім того, надзвичайно радісно було відкрити для себе дитячу прозу Івана Андрусяка. У деяких місцях реготала до сліз.
З цікавістю прочитала збірку есеїстики Чеслава Мілоша «Велике князівство літератури». Якось так дивно виходить: ми комплексуємо перед поляками, вважаючи їх успішними, а себе – застиглими у ліні, хаосі, розхлябаності. Поляки – теж саме говорять про себе, але вже в порівнянні з німцями. А один приятель розповів, що німці вважають себе гіршими у порівнянні із точними швейцарцями... Воістину – все відносно.
А ще з розтягненою насолодою долаю два величезні томищі поезії «Чорне і червоне». Якось вони мені гарно на душу лягають, бо кожен автор представлений досить великою добіркою, щоб устигнути розсмакувати його поезію, - і водночас автори кожні 10-15 сторінок змінюються, що дозволяє тримати увагу.
- Як обираєте книжки для читання?
- Книги заводяться у нашій родині різними способами: їх дарують друзі – і їх тягнемо додому ми з чоловіком із різних крамниць. В результаті вдома завжди є певний запас ще не прочитаного, який ніколи не встигає закінчитися, бо примандровують нові й нові томи. Ну і ще часом у друзів позичаєш із якимсь відчайдушним сподіванням, що і це встигнеш прочитати. Крім того, є кіндл, туди скачуються тексти за якимось асоціативним і мало передбачуваним принципом.
- Які книжки можете порадити іншим?
- Що раджу почитати? Однозначно для мене найріднішим автором, якого я з любов’ю читаю-перечитую вже протягом 10 років, є митрополит Антоній Сурозький (Блум). Він – наш сучасник, помер 2003-го року в Лондоні. Це неймовірно осяйна, жива і яскрава постать. Він, напевне, найсильніше вплинув на мій світогляд. В інтернеті є всі його книги, варто лише погуглити.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/that to read/2012/05/16/134407.html
|
