Не дивитися телевізор уже давно стало правилом доброго тону. Принаймні в колі людей з мого оточення. Адже всі просунуті інтелектуали користуються інтернетом. Щоправда, не так багато людей виходять у це відкрите море і запливають за буйки news feed у facebook.
Стереотип про телебачення як менш інтелектуального медіа очевидно пов´язаний із надмірною кількістю розважальних програм. Вуді Аллен колись влучно на цю тему зауважив, що, мовляв, сміття в Голівуді більше не викидають - з нього роблять телешоу.
Але телебачення - це не тільки розваги. І навіть українське телебачення - це не тільки розваги.
Річ у тім, що будь-яка глядацька (як і читацька) аудиторія може скористатися своїм правом на «умняк». Це слово тут не позначає занудство - воно позначає факт наповненості змістом.
Відтак і робота над створенням змісту та форми програми «Гра в слова» захопила буквально з першої миті.
Не треба читати Лотмана, щоб розуміти, як непросто буквену свідомість перетворити на візуальну. Простий літературний оглядач не завжди розуміє, що таке «картинка», і де її шукати.
Зате тепер я почала пробувати знімати. Так що буде в програмі купа ґонзо-репортажів із місця подій. Типу того, що я зняла про виставку Івана Семесюка.
Мої буквенні рефлекси збереже рубрика «Нові букви». Це буде щотижневий відеоблог. Важити у виборі «Нових букв» буде змістова наповненість і зв´язок із наскрізною темою програми.
Крім того, я вирішила розширити розуміння «букв». І тому говоритиму не тільки про книжки, але і про цікаві літературні блоги, нові номери улюблених журналів, самвидав (паперовий і мережевий), опубліковані ентузіастами та фахівцями переклади української чи зарубіжної літератури.
Тобто в один тиждень це може бути свіжесенький «Світанок сексу», в другий - вже майже річної давності «Хронос» Тараса Антиповича, а в третій - свіжий «ШО» із новими поезіями Лінор Горалік.
До речі, мій співавтор і співведучий Віталій Гайдукевич матиме аналогічну рубрику - «Нові ноти», де говоритиме про свою улюблену музику та свіжі релізи.
Всі інші можливі рубрики ми зібрали в уявний мішок. З нього будемо діставати те, що буде доречним. Тут є різноманітні жарти, демотиватори та стьоб... ну і безперечно щось просто хороше, цікаве чи просто смішне.
Попри все вищесказане я особисто думаю, що осердям програми стануть розмови з гостями.
В кожному ефірі буде 2 або 3 гостя. Хтось приходитиме в першу частину ефіру, хтось - в другу. Ми прагнули, щоб розмова не перетворювалася на «базар», а залишалася простором для обміну думками.
Формат розмови можна окреслити французьким словом «conversation». Мистецтво «conversation», тобто вміння вести та підтримувати бесіду, ніжно плекали у Франції мало чи не з часів появи куртуазного етикету. Як на мене, воно розквітло зокрема у 18 та в 20 століттях. Принагідне спасибі отцям-просвітникам, гламурним світським дамам з літературними салонами і Бернару Піво з його телепрограмами.
Звісно, в мене немає жодних претензій на лаври Бернара Піво. Лише бажання змістовно спілкуватися.
Я вірю, що в Україні є аудиторія, що потребує змістовного обміну думками. До речі, ми дуже сподіваємося на наших глядачів. Кожен із них може стати співавтором програми.
От-от буде створено групу на facebook, де кожен охочий зможе запропонувати нам свій фоторепортаж чи відеорепортаж. Доречні матеріали буде використано в програмі - з зазначенням авторів і всіма копірайтами. Я особливо мрію про активних глядачів у регіонах, бо не хочеться обмежуватися Києвом.
Результат всіх цих умоглядних вправ можна буде побачити в суботу 19 травня о 20.30 на телеканалі ТВі. Там вже з´явилася окрема сторінка програми. Поки що вона порожня, але з 19 травня почне наповнюватися. В очікуванні на прем´єру можете долучатися до цієї події бодай віртуально - ось тут.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/column//2012/05/15/110000.html
|