Роман переможця "Книги року ВВС 2011" Володимира Рутківського "Джури" номінували на Шевченківську премію. Письменник не хоче наперед гадати, чи дістанеться премія йому, адже суперники теж гідні.
Водночас пан Рутківський з приємністю згадує несподівану перемогу іншого свого роману "Сині Води", який отримав від ВВС Україна.
Володимир Рутківський: Ця перемога була неочікуваною. Я не сподівався, що премію дадуть мені як представнику старшого покоління. Моє покоління ніби вже вийшло з гри і повинно відпочивати. Я думав, що все-таки дадуть Тарасові Антиповичу, оскільки і покоління журі вже набагато молодше від мене. Але якось так трапилось...
Це для мене несподіванка. Але несподіванка завжди приємніша, ніж сподіване і очікуване. Я дякую пані Ользі Герасим´юк, яка сказала, що "Сині Води" - дуже життєстверджуючий роман. Я справді це хотів в ньому показати.
Якось так прийнято, що наші митці чомусь працюють на негатив, чомусь в нашій історії усе тільки недоліки. Ми завжди такі нещасні: ще за часів обрів на нас воду возили, нас мучили всі, нас нищили всі, над нами збиткувалися половці, поляки, татари, московити... Наша історія - суцільний негатив.
А я не хочу! А якщо хтось і протестував, йому світила тільки героїчна смерть. Згадаємо - від Тараса Бульби до залишенців... Героїчно померти - це наче найвище призвання українців.
Я українець, але я не хочу героїчно гинути. Я хочу героїчно перемагати, хочу жити, хочу кохати, хочу говорити, хочу бути успішною людиною, хочу бути творцем. Тому я намагався зробити так, щоб прочитавши "Сині Води", мій юний читач все-таки намагався викохати в собі прагнення до перемоги, а не бути жертвою. До психології переможця, а не психології жертви.
ВВС Україна: Інший ваш твір - роман-трилогію про козаків "Джури". Як оцінюєте свої шанси на перемогу?
Володимир Рутківський: Загадувати наперед завжди небезпечно. Тому що я думаю, що не пройду. А коли якась перемога буде, тим приємніше. Але багато є гідних суперників. Мирослав Дочинець, Петро Мідянка - це справді особистості в нашій українській літературі, які не поступаються за рівнем багатьом європейським письменникам. Бути в цьому ряду вже почесно, а обійти їх - ще по чесніше. Але вибір зробить Шевченківський комітет: хто з нас чого гідний - він розставить. Ми всі можемо тільки сподіватися.
ВВС Україна: Над чим ви працюєте зараз? Чи є у вас великі задумки?
Володимир Рутківський: Великі задумки є. Наприклад, прекрасний книгознавець Костянтин Рудик каже, що в мене є така задумка написати "Грюнвальдську битву" у такому ж стилі, як "Сині води". Я дуже хочу це зробити, але трошечки вік вже не той.
Я думаю перед тим, як розганятися далі, зупинитися і написати щось про безсмертя. Я в дитинстві, і не тільки в дитинстві, страшенно боявся померти. Хто ж буде потім? Після мене ж нічого не залишиться, господи! Як же ж так! І я зараз хочу таким же переляканим дітлахам написати, що це не так страшно, що насправді людина безсмертна. Тільки вона переходить з одного стану в інший. З одного життя в інше життя. І хотів би про один з таких проявів життя написати.
Розмовляла Євгенія Ковалевська.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/digest//2012/02/03/173813.html
|