На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця, редактор журналу «Крилаті»Тетяна Винник.
Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що ні?
У студентські роки читала багато, зараз читаю менше, але прискіпливо вибираю книги. Інформація, зашифрована у книжках, для мене поділяється на кілька категорій:
1. Книги, які допомагають віднайти психологічну рівновагу, - психоаналіз, психологія творчості, філософія екзистенціалізму; я говорю про ту літературу, яка допомагає зрозуміти людську самість, розібратися в собі, помислити, для чого ми прийшли у цей світ, ким для людини є Бог тощо. (Далай-Лама, Марк Аврелій, Клариса Пінкола Естес «Жінка, що біжить з вовками», «Самоаналіз» (психологія жінки і нові шляхи у психоаналізі) Карен Хорні, Фрейд, Фром, Юнг...).
2. Твори, які тренують логіку і мислення (це не означає, що інші твори не тренують мислення і т. п.)) Детективи та... драматургія. Перечитую періодично п´єси Лесі Українки, Винниченка, Метерлінка, Шоу...
3. Література, яка слугує для мене медитацією, - це поезія. Люблю і повертаюся завжди до Плужника, Свідзинського, Вінграновського, Герасим´юка, Федюка, Забужко, Цвєтаєвої, Ахмадуліної, Вознєсєнского, Целана, Рільке, Лорки, Вайлда, Хіменеса, Еліота, Одена, Фроста, Камінгса... Також потішила поезія американських поетес Сільвії Плат та Енн Секстон. Вразили тексти і доля афро-американської поетеси Інгріт Йонкер. До речі, три названі мною поетеси були самогубцями. Мене цікавить творчість і смерть як втеча від реальності. А також - молитва як форма медитації.
4. Книги, які допомагають пізнати культуру, традиції народів - проза та історіографічні книги (Кобилянська «Некультурна», «Царівна», Коцюбинський «Цвіт яблуні», «Я, романтика», новели Стефаника, Підмогильний «Місто», Яновський «Майстер корабля», роман «Трістан та Ізольда» за реконструкцією Жозефа Бед´є (переклад Максима Рильського), проза «потоку свідомості» Пруста, Маркес «Сто років самотності», Камю «Перевтілення», «Сторонній», «Міф про Сізіфа», Меша Селімович «Дервіш і смерть», Сартр «Нудота», «Нестерпна легкість буття», Зюзькінд «Парфумер», Боккаччо «Декамерон», Драйзер «Американська трагедія» ...) Із захопленням читаю есеїстку та літературознавчі праці Оксани Забужко, Михайлини Коцюбинської, Елеонори Соловей... Свого часу на мене вплинула праця Ніли Зборовської «Моя Леся Українка». Періодично перечитую міфи різних народів.
5. Література для дітей допомагає не кам´яніти серцю і зберігати у собі дитину. Я з трепетом і ніжністю згадую свої улюблені книжки дитинства - міфи і казки різних народів, Г.К. Андерсена, Ш. Перро, В. Біянки, Екзюпері, Голдінга, Кіплінга...
Зараз перечитую ці книги із сином. Коли вдається знайти в книгарні гарну дитячу книжку прекрасно оформлену, не дивлюся на ціну і не вагаючись купую. Адже ці книжки приносять насолоду не тільки дітям а й дорослим.
Як обираєте книжки для читання?
Мені важливо використовувати свій час раціонально, тому не купую і не беру в друзів сумнівних, на мій погляд, книг. Популярність автора для мене не є мірилом якості. Без остороги і жалю за втраченим часом читаю класику, або книжку, яку рекомендують ті люди, чия думка мене завжди цікавить. Сучасних авторів майже не читаю, якщо йдеться про дорослу прозу. Що вразило? Сподобався роман Володимира Лиса «Століття Якова». Іноді перечитую тексти своїх однолітків, але зараз важко сказати, що залишиться в літературі. Чесно скажу - сучасної прози читаю мало.
Що порадите почитати іншим?
Оскільки виховую дворічного сина і свій час присвячую його інтересам, то (як уже згадувала) мій вибір книг віднедавна зосередився здебільшого на його інтересах. Зараз я працюю редактором у пригодницькому журналі «Крилаті». Наша творча команда робить усе, аби журнал був цікавий для дитини... Радитиму те, що нещодавно ми прочитали. А саме: Астрід Лінгренд «Домовинок Нільс Карлсон» у перекладі Галини Кирпи, художник - Катерина Міщук, Ернст Теодор Амадей Гофман «Лускунчик і Мишачий Король» у перекладі Т. М. Матвієнко, Шарль Перро «Попелюшка», яку українською переповіла Леся Воронина. Найближчим часом обов´язково придбаю книгу Вітаутаса В. Ландсбергіса «Любов коня Домінікаса» у перекладі Дмитра Чередниченка... А ще ми з сином обожнюємо Гурама Петріашвілі, Заходера, Іманта Зієгоніса, Панкуяша...
Для мене дуже важливо, аби син із дитинства виробляв свій смак в літературі і розрізняв, що є справжня література, а що - комерційне чтиво. Я вчу, аби він розумів, що світ - багатогранний і різний, але є речі, які роблять із нас людину.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/that to read/2012/01/23/073524.html
|
