|
Деякі думки з приводу ходу та результатів голосування на Фейсбуку «Читають всі».
Свої думки з цього приводу могла б залишити при собі. Тим більше, що сприймаю усі інтернет-голосування з певною долею скепсису і більше як забавки для дорослих. А все ж ідею та зусилля організаторів цього конкретного народного волевиявлення підтримую. Тим більше, що усі книжкові рейтинги та конкурси впливають на підвищення уваги до книжок та читання.
І саме тому хочу дещо підказати, бо видається мені, що ми закладаємо на майбутнє (а рейтинг заповідається як щорічний) певні помилки. Не можу промовчати з однієї-єдиної причини. Якщо у нас усіх давно виробилась стійка алергія до певних політичних методів у мистецтві голосування - з вкиданнями голосів, використанням адмінресурсу та нерівними можливостями учасників перегонів - то бодай на наших літературно-книжкових теренах можна спробувати влаштувати усе по можливості максимально чисто й прозоро, за одними правилами для усіх. Щоб не виглядати надмірно наївними та довірливими поглиначами прикінцевої інформації.
Я зараз пишу як журналіст, який зауважив деякі цікаві моменти у певній події і поставив собі запитання «чому?».
Ось тут на одному з сайтів прозвучав докір одному письменнику: його книжка опинилась у хвості рейтингу, бо автор не мав часу на своїй сторінці ФБ розмістити заклик до своїх друзів голосувати за його книжку. Яке щастя, що він цього не зробив, бо я б неодмінно подумала: «що це з ним?». А той, хто це зробив, за один день збирав врожай у сотню голосів. Ще й напівжартома погрожував почистити список друзів від тих, хто дотепер не висловився. Мовляв, «почую кожного», бо ж голосування іменне, одразу видно, хто і як голосував.
Якщо ми приймаємо такий підхід за правило, тоді варто визнати, що мірятимемось не читачами, а друзями. Адже у багатьох авторів книжок кількість друзів зашкалює на позначці припустимих на ФБ п´яти тисяч. І більшість з них (бо ж автор книжки не вважає за потрібне агітувати за себе) нічого не чули про це опитування, тому що літературних сайтів не читають, і на сторінці друга не бачать жодного заклику відвідати сторінку опитування.
То що ж я пропоную? Оскільки організатори розраховують на активність читачів, а не літераторів (зрозуміло), то, думаю, варто було б врахувати два моменти. Можливо, організаторам варто наступного разу скинути посилання на ФБ-сторінки усіх учасників рейтингу. На початку , в середині та під фінал голосування. І делікатно натякнути, що не треба авторам книжок поводитись як кандидатам у депутати напередодні виборів. Завдяки цьому відчутно розшириться загальна аудиторія. Це, по-перше. А по-друге, під час оголошення результатів варто все ж оприлюднити і певні залаштункові аргументи щодо того, як деякі книжки опинились на перших позиціях. Бо питання залишаються. Скажімо, наголосити, що автор цієї книжки (як Ліна Василівна, скажімо, чи Марія Матіос) взагалі не має сторінки на ФБ. А щодо іншої книжки, то її рейтинг підскочив багатократно після заклику автора. Я вже не кажу про деякі особливі, далекі від літератури технології, наслідки яких стирчать на поверхні білими нитками. Нехай на кінцевий результат такі уточнення на впливатимуть, а все ж деякі нюанси стануть більш зрозумілими. Бо інакше наші «вибори» чимось до болі нагадуватимуть інші...
Можливо, хтось звернув увагу на моменти, які теж варто вдосконалити чи виправити, то, може, саме час висловити свої пропозиції, по гарячих слідах, щоб відшліфувати механізм голосування і не загубити хорошої ініціативи. Бо у нас не так багато тих літературних конкурсів, книжкових рейтингів та читацьких опитувань, щоб ними розкидатися...
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/column//2011/12/20/130416.html
|
