«Буквоїд» підсумовує книжковий рік, що минає. Сьогодні слово має заступник директора видавництва «Око» Завен Баблоян.
Яким був рік, що минає, для книжкового ринку України?
Як на мене, це був рік початку адаптації, намагання пристосуватися не стільки до нових умов (бо умови ще більш-менш старі), скільки до зміни умов. Йдеться і про політику видавництв, і власне про видавничу практику, і про наполегливі спроби далі «соціалізовувати» книгу, і, безперечно, про спроби її «електронізувати». Це все ще перші кроки, але видавнича справа мусить трохи звикати до того, що змінюється навіть функціонування книги в суспільстві, вже не кажучи про конкретні форми її, книжки, існування.
Який проект був найбільш вдалим (невдалим)?
Дозволю собі розділити питання на об`єктивну та суб`єктивну частини. Об´єктивно, за впливом на галузь та «моніторингом» ніщо не можна порівняти з Львівським форумом. При тому, що поєднати Форум та Фест в цьому році було особливо важко, як на мене, були помітні шляхи вирішення цієї проблеми - розведення програм в часі і просторі.
Суб`єктивно, мене дуже потішило проведення Літературної літньої школи «Маруся» та її регіональної «репліки» - Закарпатської літшколи. «З того боку» читацької аудиторії письменникам, особливо молодим, необхідне відчуття своєї спільності, хоча б тимчасові «лабораторії», «експериментальні майданчики». Це дійсно посилює і творчу, і суспільну їхню позицію.
Щодо об`єктивно невдалого - це традиційно було те, що так чи інакше стосувалося держави. Ганебний розпил програми «Українська книга», міжнародний сором «книги» «Януковича», «державна» «премія» «поету» Білашу, сумнівна доля «Сяйва» і скандальні перевибори голови Спілки з не менш скандальним продовженням».
Суб`єктивно мені не сподобався проект «Е-книга за 24 години». Хоча організація і промоція були блискучими, кожна складова його ідеї мені видаються неправильними. Навіщо поспіхом робити книгу з нуля за 24 години? Навіщо її потім роздавати в інтернеті? Це якась кардинальна плутанина, бо складається враження, що е-книга це щось, що робиться швидко, чисто заради приколу, і нічого не коштує.
Ваш особистий вибір: книга-2011.
О, отут якраз все буде суто суб`єктивно. Для мене в цьому році був дуже важливим вихід книжки Антона Санченка «Нариси бурси», а також перекладу «Навколосвітньої подорожі вітрильником наодинці» Джошуа Слокама, де Антон був не тільки учасником, а й організатором. Мені йдеться не лише про непересічні літературно-художні якості цих книжок, але й про історію їх виникнення, «електронні» та «проектні» фази їх існування, участь в цьому літературної та читацької спільнот. Це дуже прогресивні моделі, як на мене.
Ще одна «моя» книжка цього року - «Олесь Ульяненко: Без цензури». Може, тільки в такий спосіб можна було передати враження від багатовимірної особистості Олеся, і організатор цього проекту, Мирослав Слабошпицький, зробив справжній подвиг. І також, last but not least, - «Гербарій коханців» Наталки Сняданко. Ця авторка з кожною книжкою все більш майстерно поєднує новаторські прийоми розповідання збудуванням доволі химерного, але щирого і захоплюючого власного художнього світу, свого, сказати б, метароману.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/bookmarket/2011/12/19/080000.html
|
