«Буквоїд» підсумовує книжковий рік, що минає. Сьогодні слово має літературний критик Євген Баран.
Яким був рік, що минає, для книжкового ринку України?
На диво, він не був найгіршим, хоча й сприяння не було. Можливо, все котилося по інерції, а політикам, як звикле, не до культури, тим більше не до української культури. Просто я втомився доказувати очевидні речі. Ось взявся Олег Соловей доказувати, і який спротив викликав. Мені шкода тих людей, які «ополчилися» проти Олега. Просто, шкода. І не більше. Бо в кінцевому результаті Олег буде правий...
Який проект був найбільш вдалим (невдалим)?
Щодо вдалих проектів, я промовчу. Можливо, вони й були, але якось пройшли повз мене. Скидаю це на маргінальність індивідуального заангажування в сучасний літпроцес. Хоча, цікавим проектом видається книга спогадів про Миколу Вінграновського «Маршал Вінграновський» («Ярославів Вал», 2011). Але й він не позбавлений суб´єктивізму упорядника.
Невдалими видавничими проектами є всі, пов´язані із таким літератором, який заповідався на поета, Павлом Вольвачем (частковий виняток становить упорядкування споминів про Вінграновського). Так дешево розміняти свій талант ніхто не зміг...
Ваш особистий вибір: книга-2011.
Книга року 2011? Я розриваюся між двома поетичними книгами: «Безпритульна течія» Леоніда Талалая (Чернівці, «Букрек», 2011) і «Шляхами вітру» Володимира Базилевського (Київ, «Український письменник», 2011). А між ними зринає ще й третя: «Боса флейта» Петра Коробчука (Луцьк, «Твердиня», 2011) і четверта, вже не поетична, а есеїстична «Між шляхом воїна і Дао» Василя Слапчука (Луцьк, «Терен», 2011), письменника, якого я найбільше люблю і шаную...
Прозові з᾽яви були цікавими, але й дуже кон´юнктурними (Ліна Костенко, Василь Шкляр). Андрухович і Прохасько - одного ряду: харизматичний талановитий бізнесовий проект. Вирізняється хіба що В᾽ячеслав Шнайдер зі своїми «Записками сільського єврея» (Івано-Франківськ, «Типовіт», 2011)...
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/events/bookmarket/2011/12/14/184636.html
|
