Завантажити

Колись моє "сьогодні" наздожене вас. Одного дня ви знайдете моє бездиханне тіло посеред безлюдної пустелі, у лісі, на дні моря, океану. Скляні очі виказуватимуть вам лиш відверте незадоволення і звинувачення. Ви візьмете моє тіло, розрубаєте його навпіл товстою сокирою, пошматуєте, перемелете на фарш, зварите у величезному казані, спалите на вогнищі, розвієте за вітром. Пташки заспівають мені солодку пісню, метелики станцюютьбожественнетанго.

І тільки Він опустить руку на холодне чоло, поцілує німі губи, розправить скуйовджене волосся, розчеше мокрі вії і засне на моїх нерухомих грудях. Він усе мені простить. Одягне золоту обручку на палець із посинілим нігтем і назве своєю мертвою дружиною. Нарве польових квітів, зав’яже рожевою стрічкою із чистого шовку букетик і покладе поруч. Мені за життя нечасто дарували саме польові квіти. У них свій шарм, легкість. Ніякого пафосу.

Він шукатиме мої кольорові сни на своїх долонях, що пеститимуть мої бліді щоки. Я посміхатимусь до нього тихим блиском куточків рота. Він забуде, де починається день і закінчується морок. Він плакатиме. А я не прокинусь. Нема більше тіла, серця, легенів. Але душа назавжди залишиться з ним і біля нього. Я нагадаю про себе ніжним дотиком піску до ніг на морському березі, щебетанням пташки, запахом квітки, дощем, вітром, снігом, блискавкою, туманом, що ріже очі. Волатиму до нього з небес громом. Подивлюсь на нього зіркою, а тоді впаду, щоб здійснилося його бажання.

Я нагадаю про себе. Напишу листа. І моє "вчора" наздожене вас "завтра".

читати