Андрухович – культовий постмодерніст, Влаштовує акції в камерних приміщеннях, Кінчений творчий агорафоб. Ірванець – просто шкет, воїстину тонкий лірик. Неборак – масивний як шафа, з ним не б’ються і не кохаються Ні Андрухович, ні Ірванець – Це все-таки ж...

Губить дощ свої сльози сліпо у Тартар оркестрової ями. Причаїлася смерть у мушлі, мов підступний і ніжний суфлер... Ах, Мімі, трояндо несправжня, мій блідий, паперовий квіте, рук твоїх і рамен тендітних не прикрасить весільний флер Розтинає задавнені рани, наче скальпель, дзвінке сопрано....

Лунає пісня над селом - вона якась космічна, Якийсь невтішний смуток в голосі гучному. І кадр в душі стає: сьогодні проводжали в потойбіччя Одну із душ - понура йшла вона в гробу додому. Був білий день, пряміш стріли летів небіжчик, А ніч настала - вже луна гармат весільних пісня, На лавах -...

Немов пустеля із плечей звалилася сама собою, Яку несила ні нести, ні в ній блукати - дихать, Мій друже любий, знову говорив сьогодні я з тобою, Пробившись голосом крізь товщу планетарних колій - цих космічних ликів! Найдовша пісня - та, яка в душі завжди сіяє. І найміцніша дружба - та, що із...

Від себе вимагаю менше, ніж можу, Враховуючи небажання боротись із собою, Щоб потім сказати: «Та я ще, ймовірно, існую!» Але що я можу об’єктивно, коли світ напризволяще? Мабуть, із розумом власним взаємна недружність. Вище повітря плювати на вітер, краще – на...

Оксані Яблонській Я сьогодні веселий і добрий І – жодних бойових дій Я на кулі не переплавляю Ані свинець, ані олово. Я всолоджу жратвою чрева Своїх і чужих богів, І волхвам самозваним не буду Трощити сокирою голови. Заганяю у будку псів – цього Звуть Що Потім. Того – Чому....

Ще до сходу сонця сходилися вони до голяра Тимка щонеділі і свята, аби голитися і підстригати чупер. Приносили з дому то хліб, то солонину, то інший харч, а грошей ніколи, їх було вже небогато в селі, що держалися Тимка, бо одні повмирали, а другі пропали на війні. Але від трийцяти літ вони...

Виступаєш ти чемно, порядно І говориш розумно і складно, І лице твоє гарне та ясне — Заглядиться дівча не одно, — Та мене щось відтручує власне, І смутить, і тривожить воно. Все здається мені, що налитий Ти сльозами і кров´ю селян, Що людською ти кривдою ситий, Що твій батько...

Нічого не маю - отож нічого й не боюсь. Латинська примівка. Нічого не боюсь - хіба щось маю? Я винен - власним водограю, дітям і журбі. Я - сам в собі, та - тимчасове все моє, я знаю Не знести світу на плечах ні попід землю, ані в небо на горбі. Лиш пагорби - мої, лиш днів минущі зливи,...

Артистові-мадяреві Юліанові Панкевичеві На сонні ниви, на левади Місяць сріблисті ллє каскади, Сипле брильянтів срібні рої На польні рожі і пової. На ясні ниви, на левади Леготом ельфів мчать громади, Ловлять розсипані брильянти, Сльози тремтючі, адаманти. Ловлять розсипані брильянти Сльози...