Ніч розписала небо в синю домашню вазу. Захлинулася електричка. Комар в спориші принишк. Замурзався я на роботі — і мати примітила зразу Заплямлені солідолом ще путні сірі штани. Баняк на плиту поставила. Дістала з полиці мило. А місяць у білих споднях з батьком у шахи грав. Далеко...

1 В полотняній спідниці й хустці легкій І з очима як чорні озера Без грошей і таланту, зате постій Із волоссям чорним, що падало їй До п’яток брудних як холера: Це Ганна Кеш, дитино, була Яка «джентльменів» пасе З вітром прийшла і з вітром пішла Що спеку в...

Невідомий поранений комвзводу стукав нам у броню, показував цілі. Вечір. Небо — бірюза. Білий жар вогню. Куль розпечена сльоза Опіка броню. Танки лізуть по прямій По передовій, Зачиняє башти люк Молодий водій. І на тому ж полі бою, за рікою голубою, Двічі ранений комвзводу на холодному...

Пил на машинах, пил на чоботях, пил на рудій траві. Бій не втихає, не затихає,— чуєте, хто живі? Теплі мотори з вітром колючим свищуть, немов рідня, Пахне автолом над сірим полем, тіло людське й броня. На обстановку, радисте, зваж ти, газу надай, водій. Сам командир повертає башту,...

Баранці, кудлаті баранці – Білою отарою на морі. Прикордонний корабель в дозорі, Блискають локаторів хребці. У чохлі гармата кормова, Пусто у торпеднім апараті. Мир!.. Але у кожному квадраті Притаїлася тривога бойова Або навіть – Третя світова.

Сонце заходить, лідо леліє, У сріблі луни лагуна мріє, А гондоліре, кращий Аполла, Пустився барков долів на море... «О, де ж ти правиш? О, де гадаєш? Дожів чертоги чого минаєш?» «Що мені дожі? що їх коруна? Поуз Ріальти — там моя дума!» «О сеніора, чи ти не...

Тома Басараб хотів повіситися у кошниці в саме полуднє... Але Томиха наробила зойку, всі сусіди покидали ціпи з рук, всі сусідки повилітали з хорім і прибігли на Томине обійстя. Відважний Антін, той, що тягнув зуби по шустці, заліз у кошницю, і бог знає, як він там собі порадив, але Тому...

Як до Тебе протоптати тропи? В сивій млі спостерегти мету? Чи ж пропалить синій жар Європи Азії проказу золоту? Ось мовчиш, незбагнена, незнана, Мов прозорий жовтень, нежива,— Що ж Тобі — прокляття чи осанна? Мертві звуки, неживі слова. Рівний простір в язвах позолоти Залягає...

І лежиш ти платиною струєних піль Та знелюднених сіл струповиськом; Тільки зрідка просиплеться зоряна сіль, Тільки потяг огнів страмовиськом – В далину, що мов пісня зніміла − пуста, Що дітви поковтала рої. Хворовито-жовтаво палають міста Цілоніч, та вони не твої…  

Вчителька з етики й естетики не мала жодного шансу стати твоєю сексуальною фантазією. Вона була схожа на ляльку старого, совєцького ще зразка: з круглими пласмасовими щічками, чистими до блиску, великими синьо-голубими очима, широко розчахнутими у вічному здивуванні, напіввідкритим, мов у...