Подивись – каже мама відкриваючи жалюзі Подивись – каже мама – навколо сонце Ти мабуть знов одягнеш кеди Але ж для кедів ще холодно – каже вона Мамо будь ласка – я не закінчую речення Будь ласка мамо – не закінчую ані сьогодні ані потому Навколо сонце...

Дивні істоти все ж люди – метушаться, метушаться. Ніяк не можуть знайти собі місця. І постійне бажання нищити собі подібних. І правоту свою відстоювати намагаються тільки силою – ні логікою, ні творенням, ні Словом, а силою. Зараз мене спалять… Гірко? Та, ні. Це –...

М. Рильському Так, друже дорогий, ми любимо одно: Старої творчостi додержане вино, I мед аттiцьких бджiл, i гру дзвiнких каталiй. Хай кволi старчуки розводять млявi жалi, Хай про сучаснiсть нам наспiвує схоласт, Хай культiв i фактур неважений баласт У човен свiй бере футуристичний тривiй,...

Б. Якубському В столицi свiтовiй, на торжищi iдей, В музеях, портиках i в затiнку алей Олександрiйських муз нащадки i послiдки, Вони роїлися, поети i пiїтки, Ловили темний крок лiтературних мод, Сплiтали для владик вiнки нiкчемних од I сперечалися — мирились i змагались. I був один куток,...

Його парта притулилася біля причілкового вікна, щоб їй видні були верхів’я високих акацій, а сам він, потовкучий господар, як їхній вусатий сусіда, що через вулицю, вмостився на край цієї парти, теж – од вікна, а вже потім Галина Василівна підсадила до нього, до терплячого, високу...

Арфами, арфами — золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Думами, думами — наче море кораблями, переповнилась блакить Ніжнотонними: Буде бій Вогневий! Сміх буде, плач буде Перламутровий... Стану я, гляну я — скрізь...

Л Мосендзові Поважна мова врочистих вітрин, Уривчасто скупі її аннали: — Ми жали хліб. Ми вигадали млин. Ми знали мідь. Ми завжди воювали. — Мене забито в чесному бою, Поховано дбайливою сім´єю. Як не стояти так, як я стою В просторій залі мудрого музею? Так виразно ввижається...