Електронна бібліотека/Поезія

З книги «РОЗМОВИ ПРО ЖИТТЯ І МИСТЕЦТВО»Галина Пагутяк, Олександр Клименко
Душоїди та ванноматиІван Лучук
Літературна УкраїнаДмитро Лазуткін
Любов немов метелик-одноденкаДмитро Лазуткін
Лайнер ЛазуткінДмитро Лазуткін
ФБДмитро Лазуткін
УкрмоваДмитро Лазуткін
Дружина чайного плантатора. Уривок.Діна Джеффріс
ДомовикБогдан Чубко
МонологГанна Заворотна
«Її сукня» (Уривки з роману)Алла Рогашко
На розстанях долі (уривки з роману)Іван Корсак
ГойдалкаОлексій Ганзенко
АлергіяОлексій Ганзенко
Доля знахаркиГанна Заворотна
ВіршіОлександра Григорчук
«На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення». Фрагменти з книжкиАндрій Зелінський
П´ятий пар. УривокМаксим Гах
ПоверненняГанна Заворотна
Із циклу «Загублені значення»Лілія Войтків
Осточерствілі ангелиОлексій Ганзенко
Поет і ковчегОлексій Ганзенко
«Психи двух морей». III ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». II ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». I ч.Руденко Юрій
Сучасні борделіХристина Букатчук
Афродита. Античні міфи в сучасній обробці (фрагменти)Антоніна Спірідончева
Руда Кобилиця. Зі збірки «Амазонки»Антоніна Спірідончева
ВіршіОльга Соколовська
Не хотілаОлексій Ганзенко
РозглядиниОлексій Ганзенко
Лукій вмираєОлексій Ганзенко
коли скінчиться війна ми знову вирушимо на схід...Олександр Андрієвський
Завантажити

Самотносте, омано із оман,

Ти так природно манишся в обійми

І закликаєш спраглих до оаз...

І йдуть вони,

Й лишаються...

Не враз,

А вже коли, опоєні тобою,

Лежать та лічать незліченність зір

(Бо ж там над ними небо, а не стеля),

Враз усвідомлюють, що навкруги пустеля.

Лиш тиша поруч,

Як гарсон.

І ти,

І марево на сон...

 

Самотносте, пустельний доглядачу,

Лихим і хворим ти готуєш трунки,

Лікуєш їх затятості та рани,

На ліжка стелиш давні сподівання,

Горня води підносиш повсякчас,

Але натомість пожираєш час.

 

Самотносте, остання з давніх подруг,

Бо тих нема, а ті вже вороги,

І хтось надії вибив до ноги.

Пригорнеш ти і видихнеш: „забудь!..”

Втекти від тебе, то либонь не подвиг,

А йти з тобою – то чумацький путь.

 

Самотносте, ти вища з нагород

І з вироків,

Понурий сірий пастир,

Котрий на паші згарищ тих пасе,

Які давно вже втратили усе.

Голубиш їх, беззахисних та злих,

Вони тобі вклоняються, мов Богу,

Гуркочучи чобітьми об підлогу...

 

До тих,

(Крізь жах бажань,

Крізь човгіт підошов),

Хто вже ні в просторі,

Ні в часі –

У прострації,

Приходиш ти, мов черговий по станції,

І кажеш їм:

Ваш діліжанс пішов...

 

 

2005 р.

 



Партнери