Електронна бібліотека/Поезія

Нібелунги (психоделічна поема)Андрій Коваленко
Хора киця (цикл лімериків)Іван Лучук
Чоловік доньки знахаркиГанна Заворотна
Донька знахаркиГанна Заворотна
На розстанях долі. Уривок з романуІван Корсак
«Завантажте у серце магічне простеньке слово»Анна Кузенко
Чоловік знахаркиГанна Заворотна
З книги «РОЗМОВИ ПРО ЖИТТЯ І МИСТЕЦТВО»Галина Пагутяк, Олександр Клименко
Душоїди та ванноматиІван Лучук
Літературна УкраїнаДмитро Лазуткін
Любов немов метелик-одноденкаДмитро Лазуткін
Лайнер ЛазуткінДмитро Лазуткін
ФБДмитро Лазуткін
УкрмоваДмитро Лазуткін
Дружина чайного плантатора. Уривок.Діна Джеффріс
ДомовикБогдан Чубко
МонологГанна Заворотна
«Її сукня» (Уривки з роману)Алла Рогашко
На розстанях долі (уривки з роману)Іван Корсак
ГойдалкаОлексій Ганзенко
АлергіяОлексій Ганзенко
Доля знахаркиГанна Заворотна
ВіршіОлександра Григорчук
«На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення». Фрагменти з книжкиАндрій Зелінський
П´ятий пар. УривокМаксим Гах
ПоверненняГанна Заворотна
Із циклу «Загублені значення»Лілія Войтків
Осточерствілі ангелиОлексій Ганзенко
Поет і ковчегОлексій Ганзенко
«Психи двух морей». III ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». II ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». I ч.Руденко Юрій
Сучасні борделіХристина Букатчук
Завантажити

Не тече вже між пальців пісок, що відлічує лічені й вічні.

Не тече вже пісок, бо огуддя черво́нить його нетривких капілярів.

Не тече,

Не рече,

Гніт мордує плече;

Думка зойкне, втече

Од розтрощених вщерть,

Тих, рожевих колись, окулярів…

 

Не тече гіркота з ката вуст, як в кота,

Що лизнув потай з глека сметани.

З глека виллято вміст,

Кат човгнув на поміст…

На верхівці верби дике сонце жило.

Помолитись якби, аж до кого – жало

Хто з грудей суховір’я дістане?

 

Не тече вже між пальців пісок, що співав, опадаючи в сутінь.

Не тече вже пісок, на верхівці верби не співає приручене сонце.

Гаряче,

Гаряче…

Кат підставить плече.

Засльозить, запече…

Хай – жало не втече

Між огуддя тонких капілярів.

Серця випито вміст,

Брязне скло на поміст

З тих, рожевих колись, окулярів…

 

Не тече вже між пальців пісок – ним дбайливо впорошено плаху.

Не тече вже пісок, мертве сонце кричить,

На верхівці вербовій прикуте:

„Не благай – не втечем!”

Чом же так – не мечем?..

Направляє мовчун лезо бритви.

Ловко скропить зело…

Перше вийміть жало! –

Не життя вже прошу – лиш молитви!

 



Партнери