Завантажити

Все має межу, в т. ч. – робота. Коректор

задрипаної районки покидає царство

кирилиці з накипом, карстом

епохи, що хрест обертає на вектор.

Минаєш провулок і бачиш – зима. Культура дрібниці

вже не займає око. Час за допомогою стакато

ртуті веде тяжбу із простором. Біля дверей ресторації новий прокуратор

з Варавою. І ні смерті тобі ні колісниці.

Красуня у шубці від зустрічного погляду тане

під шубкою, мов лід у склянці із шері-бренді. З цього,

власне, вона і починається. Зміст еклоги

любовної, іншої, будь-якої полягає у формі, життя – у даних

про помилки плюс майбутнє. Втомлені від пасьянсу

Парки встають з-за столу. Місто відпочиває.

Відпочивають околиці і фонтани центру, гамірна зграя

скульптур, книжкові вітрини, і домовини – як особливі нюанси

буття. Природа відпочиває. Відпочивають люди

напередодні Різдва. Раптовий спогад

перестав турбувати пам’ять. Вітер погладжує тогу

зими і пірнає крізь арку у простір, туди де споруди

північного етносу, запах диму і солонини, де безсумнівна чеснота

спокою та коляди. Людському тілу далеко до мета-кліше.

Кінець століття, котре увібрало всі кольори,

окрім ультрамарину, витворює сірий. Тінь Бомарше

переводить стрілки назад, у напрямку Камелота.

1997

читати