Електронна бібліотека/

"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Завантажити

Я говорю о том, о чем не могу сказать:
вот, на апрельскую зелень падает вода,
поднимаю голову кверху, жмурюсь,
чихаю от солнца,
слепой дождь,
зрячая трава,
моя задранная голова.
В течение суток, казалось бы, одна и та же весна.
Отчего в разное время она по-разному прекрасна?
Кольца дыма, летящие в небеса,
то ли дождь, то ли роса.
Я представитель удивительной безмозглой расы.
Говорить о себе – невыразимо просто,
быть собой – сложно необъяснимо.
Раньше жизнь казалось мне подвешенной простыней,
развевающейся на бельевой веревке в коричневом дворе.
Белая, чистая и простая,
ее снимают и гладят,
крахмалят
и она обалденно пахнет.
Теперь жизнь представляется мне огромной сферой,
заполненной переплетенными нитями,
движение одной из них вызывает смещение другой.
Поэтому я несу ответственность за движение даже своего мизинца.
Когда я понял это,
я вспомнил всех, кого когда-либо обижал очень сильно,
и огромное чувство вины затопило комнату.
Я плавал в нем неподвижно,
будто пораженная жарой медуза.
Раньше я считал, что совершенно свободен и могу
размахивать руками сколько угодно и как угодно.
И делал не только это: я прыгал на грудных клетках тех,
кто был мне близок,
думая, что стою не на людях, а на песке.
Я не замечал очертаний человеческих лиц в пляжном рельефе.
Я ложился, зарывался в песок, чихал на солнце, играл в мяч.
Я был так юн, что совершенно верил в возможность своей свободы,
абсолютной свободы простыни, развевающейся на ветру.
Теперь я знаю,
что, поднимая голову к небу и принимая каплю воды
на кончик своего носа,
я волен испытывать счастье, дышать и жить,
но –
от того, как я жмурюсь, зависит
траектория капли,
а от ее температуры
зависит то, как я жмурюсь.
Это и есть свобода,
прекрасная свобода пробивающейся апрельской зелени,
сильной, ароматной и водянистой,
свобода весеннего дождя,
сильного, ароматного и водянистого,
при соприкосновении которых
рождается жизнь.

2008



Партнери