Електронна бібліотека/Проза

Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
Завантажити

Ти стоїш у коридорі й дивишся на своє відображення у дзеркалі. Обличчя видається тобі химерним: воно ніби таке саме, але щось із ним не так. Таке відчуття, що це не ти. Що це хтось інший . Торкаєшся обличчя, затим дзеркала. І прокидаєшся.

Позіхаючи, бредеш у коридор, де висить дзеркало. Дивишся на своє відображення. І воно видається тобі якимсь химерним. Наче це ти у дзеркалі, і не ти. І чим довше дивишся, тим химернішим воно тобі видається. Торкаєшся обличчя так, як уві сні. Затим обережно торкаєшся дзеркала. І прокидаєшся.

Підводишся з ліжка. Нічого не тямлячи, роззираєшся навсібіч. Протираєш очі, витираєш спітнілого лоба. Зіскакуєш з ліжка і швидко йдеш у коридор. Заглядаєш у дзеркало, що висить на стіні. Наче все нормально. Полегшено зітхаєш. Але раптом відображення у дзеркалі стає якимсь химерним. То наче ти, і не ти. Хтось інший дивиться на тебе із дзеркала. Хтось із потойбіччя. Ти вже боїшся торкатись свого обличчя, дзеркала, але торкаєшся. Бо не можеш інакше. Тобі вже не на жарт лячно. І прокидаєшся.

Розплющуєш очі. Боячись поворухнутись, одними лиш очима оглядаєш кімнату. Поволі підводишся; намацуючи ногами долівку, встаєш з ліжка. Перелякано роззираючись, ідеш у коридор. До дзеркала. Нишком ступаючи, підходиш. Але зазирнути ще боїшся. Бо відчуваєш, що діється якась клята чортівня. За якусь хвилю таки підводиш очі. Дивишся на себе. Там не ти . Точно не ти. Хтось інший . Хтось із потойбіччя. Ти вже не торкатимешся рукою свого лиця, дзеркала. А раптом це ще сон і ти ніколи не прокинешся? Відображення тобі химерно осміхається, оскалюється злісним оскалом. Ти відчуваєш, як піт стікає з твого лоба. І прокидаєшся.

Зіскакуєш з ліжка, пулею мчиш у коридор. Підбігаєш до дзеркала і з розмаху вдаряєш по ньому кулаком. Скло з тріском розбивається. Уламки падають на підлогу, як у сповільненому кадрі якогось кінофільму. Ти проводжаєш поглядом ті уламки і в них бачиш відображення. Чиєсь. Не своє . Воно химерно оскалюється тобі, викривлене уламками. Ти дивишся на свою руку, яка стікає кров’ю, але не болить. Ти вже не знаєш, що думати і що робити. Як спинити це некероване безумство. І прокидаєшся.

Вирішуєш не вставати з ліжка. Ти лишишся в ньому, не підеш у коридор. Не заглядатимеш у дзеркало. До біса все. Дивишся на свою руку. Вона ціла. Крові немає. Тобі моторошно, але... та ні, все нормально. Це ж сон. Всього лиш сон, чорт забирай! Ти повернешся зараз на інший бік і спатимеш далі. А вранці встанеш, і все буде, як завше. Але дзеркало з коридору мабуть прибереш. Ти ще не знаєш, що так і не прокинешся. Що допельгангер[1] вирішив інакше.

 

Травень, 2015

 

[1] Допельгангер – двійник, темний бік особистості, антитеза ангелу-охоронцю.

Останні події

20.03.2024|14:23
У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
20.03.2024|14:02
В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
20.03.2024|14:00
У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
15.03.2024|16:37
У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
14.03.2024|11:27
Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
09.03.2024|14:20
Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
06.03.2024|18:34
Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
05.03.2024|11:11
У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
05.03.2024|11:09
«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
01.03.2024|13:50
«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві


Партнери