Електронна бібліотека/Проза

ПО НЕБУ ВНИЗ (уривок із роману)Наіль Ісмайлов
"Сни з колодязя" (уривок з роману)Алла Рогашко
Спорудження залізничної станції (1931) (дубль)Дебора Фогель
Спорудження залізничної станції (1931)Дебора Фогель
«Акація квітне» (1932)Дебора Фогель
Квіткові з азаліямиДебора Фогель
ПубліцистикаДебора Фогель
Мавка і БерсеркГанна Заворотна
Втеча до морокуІгор Скрипник
Із майбутньої книгиВасиль Кузан
Доторкнутися до кумираЄвген Баль
Азовські сомикиЄвген Баль
Меридіани штурмана БаркаЄвген Баль
З книжки «Глінтвейн дорогою на Говерлу»Василь Карп’юк
Нічні голосиОлег Янченко
Майже елегія. Зі збірки «Елегії острова Патмос»Олег Короташ
Моя Венеція. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Політ над містом. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
"найрідніша цей зачумлений вигуком вірш..." Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Елегія Маяковському. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Блюз біженців. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Елегія зла. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
«– А давайте надамо німому слово, –». Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Денний чай у Лондоні. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
dasein. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Пластика. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Це твоя п’єса, мабуть... Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
творити мовчання. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Сієста. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
ВтечаГанна Заворотна
Постійність пам’ятіІрина Ликович
ЧічкаМихайло Трайста
Поле крові. Іловайськ. Фрагмент роману «Трьохсотлітня Голгофа. Фавор»Катерина Мотрич
Завантажити

Ти стоїш у коридорі й дивишся на своє відображення у дзеркалі. Обличчя видається тобі химерним: воно ніби таке саме, але щось із ним не так. Таке відчуття, що це не ти. Що це хтось інший . Торкаєшся обличчя, затим дзеркала. І прокидаєшся.

Позіхаючи, бредеш у коридор, де висить дзеркало. Дивишся на своє відображення. І воно видається тобі якимсь химерним. Наче це ти у дзеркалі, і не ти. І чим довше дивишся, тим химернішим воно тобі видається. Торкаєшся обличчя так, як уві сні. Затим обережно торкаєшся дзеркала. І прокидаєшся.

Підводишся з ліжка. Нічого не тямлячи, роззираєшся навсібіч. Протираєш очі, витираєш спітнілого лоба. Зіскакуєш з ліжка і швидко йдеш у коридор. Заглядаєш у дзеркало, що висить на стіні. Наче все нормально. Полегшено зітхаєш. Але раптом відображення у дзеркалі стає якимсь химерним. То наче ти, і не ти. Хтось інший дивиться на тебе із дзеркала. Хтось із потойбіччя. Ти вже боїшся торкатись свого обличчя, дзеркала, але торкаєшся. Бо не можеш інакше. Тобі вже не на жарт лячно. І прокидаєшся.

Розплющуєш очі. Боячись поворухнутись, одними лиш очима оглядаєш кімнату. Поволі підводишся; намацуючи ногами долівку, встаєш з ліжка. Перелякано роззираючись, ідеш у коридор. До дзеркала. Нишком ступаючи, підходиш. Але зазирнути ще боїшся. Бо відчуваєш, що діється якась клята чортівня. За якусь хвилю таки підводиш очі. Дивишся на себе. Там не ти . Точно не ти. Хтось інший . Хтось із потойбіччя. Ти вже не торкатимешся рукою свого лиця, дзеркала. А раптом це ще сон і ти ніколи не прокинешся? Відображення тобі химерно осміхається, оскалюється злісним оскалом. Ти відчуваєш, як піт стікає з твого лоба. І прокидаєшся.

Зіскакуєш з ліжка, пулею мчиш у коридор. Підбігаєш до дзеркала і з розмаху вдаряєш по ньому кулаком. Скло з тріском розбивається. Уламки падають на підлогу, як у сповільненому кадрі якогось кінофільму. Ти проводжаєш поглядом ті уламки і в них бачиш відображення. Чиєсь. Не своє . Воно химерно оскалюється тобі, викривлене уламками. Ти дивишся на свою руку, яка стікає кров’ю, але не болить. Ти вже не знаєш, що думати і що робити. Як спинити це некероване безумство. І прокидаєшся.

Вирішуєш не вставати з ліжка. Ти лишишся в ньому, не підеш у коридор. Не заглядатимеш у дзеркало. До біса все. Дивишся на свою руку. Вона ціла. Крові немає. Тобі моторошно, але... та ні, все нормально. Це ж сон. Всього лиш сон, чорт забирай! Ти повернешся зараз на інший бік і спатимеш далі. А вранці встанеш, і все буде, як завше. Але дзеркало з коридору мабуть прибереш. Ти ще не знаєш, що так і не прокинешся. Що допельгангер[1] вирішив інакше.

 

Травень, 2015

 

[1] Допельгангер – двійник, темний бік особистості, антитеза ангелу-охоронцю.

Партнери