Електронна бібліотека/Проза
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
- Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
- Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
- Хто б міг подумати...Максим Кривцов
- Я поверну собі своє життя обіцяю...Максим Кривцов
- Моя голова котиться від посадки до посадки...Максим Кривцов
- Хочу розповісти вам історію про велетенського кота...Максим Кривцов
- Та, що зігріє тебе серед ночіСергій Жадан
Ти стоїш у коридорі й дивишся на своє відображення у дзеркалі. Обличчя видається тобі химерним: воно ніби таке саме, але щось із ним не так. Таке відчуття, що це не ти. Що це хтось інший . Торкаєшся обличчя, затим дзеркала. І прокидаєшся.
Позіхаючи, бредеш у коридор, де висить дзеркало. Дивишся на своє відображення. І воно видається тобі якимсь химерним. Наче це ти у дзеркалі, і не ти. І чим довше дивишся, тим химернішим воно тобі видається. Торкаєшся обличчя так, як уві сні. Затим обережно торкаєшся дзеркала. І прокидаєшся.
Підводишся з ліжка. Нічого не тямлячи, роззираєшся навсібіч. Протираєш очі, витираєш спітнілого лоба. Зіскакуєш з ліжка і швидко йдеш у коридор. Заглядаєш у дзеркало, що висить на стіні. Наче все нормально. Полегшено зітхаєш. Але раптом відображення у дзеркалі стає якимсь химерним. То наче ти, і не ти. Хтось інший дивиться на тебе із дзеркала. Хтось із потойбіччя. Ти вже боїшся торкатись свого обличчя, дзеркала, але торкаєшся. Бо не можеш інакше. Тобі вже не на жарт лячно. І прокидаєшся.
Розплющуєш очі. Боячись поворухнутись, одними лиш очима оглядаєш кімнату. Поволі підводишся; намацуючи ногами долівку, встаєш з ліжка. Перелякано роззираючись, ідеш у коридор. До дзеркала. Нишком ступаючи, підходиш. Але зазирнути ще боїшся. Бо відчуваєш, що діється якась клята чортівня. За якусь хвилю таки підводиш очі. Дивишся на себе. Там не ти . Точно не ти. Хтось інший . Хтось із потойбіччя. Ти вже не торкатимешся рукою свого лиця, дзеркала. А раптом це ще сон і ти ніколи не прокинешся? Відображення тобі химерно осміхається, оскалюється злісним оскалом. Ти відчуваєш, як піт стікає з твого лоба. І прокидаєшся.
Зіскакуєш з ліжка, пулею мчиш у коридор. Підбігаєш до дзеркала і з розмаху вдаряєш по ньому кулаком. Скло з тріском розбивається. Уламки падають на підлогу, як у сповільненому кадрі якогось кінофільму. Ти проводжаєш поглядом ті уламки і в них бачиш відображення. Чиєсь. Не своє . Воно химерно оскалюється тобі, викривлене уламками. Ти дивишся на свою руку, яка стікає кров’ю, але не болить. Ти вже не знаєш, що думати і що робити. Як спинити це некероване безумство. І прокидаєшся.
Вирішуєш не вставати з ліжка. Ти лишишся в ньому, не підеш у коридор. Не заглядатимеш у дзеркало. До біса все. Дивишся на свою руку. Вона ціла. Крові немає. Тобі моторошно, але... та ні, все нормально. Це ж сон. Всього лиш сон, чорт забирай! Ти повернешся зараз на інший бік і спатимеш далі. А вранці встанеш, і все буде, як завше. Але дзеркало з коридору мабуть прибереш. Ти ще не знаєш, що так і не прокинешся. Що допельгангер[1] вирішив інакше.
Травень, 2015
[1] Допельгангер – двійник, темний бік особистості, антитеза ангелу-охоронцю.
Останні події
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
- 20.03.2024|14:02В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
- 20.03.2024|14:00У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві