Електронна бібліотека/Проза

«Завантажте у серце магічне простеньке слово»Анна Кузенко
Чоловік знахаркиГанна Заворотна
З книги «РОЗМОВИ ПРО ЖИТТЯ І МИСТЕЦТВО»Галина Пагутяк, Олександр Клименко
Душоїди та ванноматиІван Лучук
Літературна УкраїнаДмитро Лазуткін
Любов немов метелик-одноденкаДмитро Лазуткін
Лайнер ЛазуткінДмитро Лазуткін
ФБДмитро Лазуткін
УкрмоваДмитро Лазуткін
Дружина чайного плантатора. Уривок.Діна Джеффріс
ДомовикБогдан Чубко
МонологГанна Заворотна
«Її сукня» (Уривки з роману)Алла Рогашко
На розстанях долі (уривки з роману)Іван Корсак
ГойдалкаОлексій Ганзенко
АлергіяОлексій Ганзенко
Доля знахаркиГанна Заворотна
ВіршіОлександра Григорчук
«На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення». Фрагменти з книжкиАндрій Зелінський
П´ятий пар. УривокМаксим Гах
ПоверненняГанна Заворотна
Із циклу «Загублені значення»Лілія Войтків
Осточерствілі ангелиОлексій Ганзенко
Поет і ковчегОлексій Ганзенко
«Психи двух морей». III ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». II ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». I ч.Руденко Юрій
Сучасні борделіХристина Букатчук
Афродита. Античні міфи в сучасній обробці (фрагменти)Антоніна Спірідончева
Руда Кобилиця. Зі збірки «Амазонки»Антоніна Спірідончева
ВіршіОльга Соколовська
Не хотілаОлексій Ганзенко
РозглядиниОлексій Ганзенко
Завантажити

У подвір’ї сільського магазину красувався розкішний квітник з чорнобривцями: такої кількості цих теплих запашних квітів не віднайти навіть у найліпшої ґаздині. Продавщиця, що торгувала в ньому, сама доглядала за ним: сіяла, прополювала бур’яни, розрихлювала землю. Щоправда, любуватись було ніколи – за роботою хіба є час?

Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю.

Та й навчила веснянки співати

Про квітучу надію мою...

Чоловік стояв посеред квітника і співав. У селі на нього казали «несповна розуму». Він був благуватий. Коло його ніг стояла потерта торба з бозна-чим. А він просто співав, дивлячись кудись поперед себе, поштиво склавши на грудях руки. На сходах стояв хлопчик років п’яти, очікуючи маму з магазину, й уважно спостерігав за чоловіком.

...Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька...

Тепер уже мало хто пам’ятав його гарним хлопцем з густим русявим чубом, що грав на баяні в сільському оркестрі. Мав гарний голос. Його очікувало багатообіцяюче майбутнє. Він ще встиг закінчити консерваторію. А потім була армія... І додому він повернувся дивним. Уже не таким, яким він був. Колишнього його вже не буде ніколи. Тепер він стояв у чорнобривцях і старанно виспівував, чомусь відлякуючи людей...

...Я розлуки і зустрічі знаю -

Бачив я у чужій стороні

Чорнобривці із рідного краю,

Що насіяла ти навесні...

Що він думав, коли співав у тих чорнобривцях? Що було в його голові в ті хвилини? Може, уявляв себе великим співаком на сцені якоїсь славетної концертної зали? Чи, може, думав, що він направду є той співак, і замість розтягнених спортивних штанів і поношеної сорочки на ньому чорний лискучий фрак?

...Прилітають до нашого поля

Із далеких країв журавлі,

Розквітають і квіти, і доля

На моїй українській землі...

Але ж він і є співак. Що з того, що співав він тепер лиш для хлопчика і чорнобривців, котрі, колихаючись за вітром, шанобливо схиляли перед ним свої голівки. Невже має бути достеменно повна зала для його визнання? Може, ті мимовільні слухачі найбільше його зараз поцінували...

- Олег, іди-но звідси! – визирнувши з магазину, прикрикнула на чоловіка продавщиця. - Плутаєшся тут припутнем, людей мені відлякуєш! Ото вже придумав чудасію!

Чоловік ніяк не зреагував. Мовби її й не було. Мовби нікого довкіл не було, крім хлопчика і чорнобривців. Чи то концертної зали із тисячами глядачів... Він так само старанно доспівав і поволі нахилився за своєю торбою. Схиливши голову, нечутно пішов з двору.

Хлопчик дивився йому вслід і, певно, не розумів, чому прогнали цього чоловіка. Бо ж він так гарно співав про чорнобривці! Може, мама йому все пояснить, коли він спитає в неї про це дорогою додому. А може, й не пояснить, відмахнеться, як то часто буває. Бо що там балакати про якийсь непотріб. Лише час свій займати.

 

Навіяно спостереженнями,

22 вересня 2014.



Партнери