Електронна бібліотека/Проза

Літературна УкраїнаДмитро Лазуткін
Любов немов метелик-одноденкаДмитро Лазуткін
Лайнер ЛазуткінДмитро Лазуткін
ФБДмитро Лазуткін
УкрмоваДмитро Лазуткін
Дружина чайного плантатора. Уривок.Діна Джеффріс
ДомовикБогдан Чубко
МонологГанна Заворотна
«Її сукня» (Уривки з роману)Алла Рогашко
На розстанях долі (уривки з роману)Іван Корсак
ГойдалкаОлексій Ганзенко
АлергіяОлексій Ганзенко
Доля знахаркиГанна Заворотна
ВіршіОлександра Григорчук
«На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення». Фрагменти з книжкиАндрій Зелінський
П´ятий пар. УривокМаксим Гах
ПоверненняГанна Заворотна
Із циклу «Загублені значення»Лілія Войтків
Осточерствілі ангелиОлексій Ганзенко
Поет і ковчегОлексій Ганзенко
«Психи двух морей». III ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». II ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». I ч.Руденко Юрій
Сучасні борделіХристина Букатчук
Афродита. Античні міфи в сучасній обробці (фрагменти)Антоніна Спірідончева
Руда Кобилиця. Зі збірки «Амазонки»Антоніна Спірідончева
ВіршіОльга Соколовська
Не хотілаОлексій Ганзенко
РозглядиниОлексій Ганзенко
Лукій вмираєОлексій Ганзенко
коли скінчиться війна ми знову вирушимо на схід...Олександр Андрієвський
революціонери молоді і старі...Олександр Андрієвський
з віршами аполлінера у рюкзаках...Олександр Андрієвський
Завантажити

У подвір’ї сільського магазину красувався розкішний квітник з чорнобривцями: такої кількості цих теплих запашних квітів не віднайти навіть у найліпшої ґаздині. Продавщиця, що торгувала в ньому, сама доглядала за ним: сіяла, прополювала бур’яни, розрихлювала землю. Щоправда, любуватись було ніколи – за роботою хіба є час?

Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю.

Та й навчила веснянки співати

Про квітучу надію мою...

Чоловік стояв посеред квітника і співав. У селі на нього казали «несповна розуму». Він був благуватий. Коло його ніг стояла потерта торба з бозна-чим. А він просто співав, дивлячись кудись поперед себе, поштиво склавши на грудях руки. На сходах стояв хлопчик років п’яти, очікуючи маму з магазину, й уважно спостерігав за чоловіком.

...Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька...

Тепер уже мало хто пам’ятав його гарним хлопцем з густим русявим чубом, що грав на баяні в сільському оркестрі. Мав гарний голос. Його очікувало багатообіцяюче майбутнє. Він ще встиг закінчити консерваторію. А потім була армія... І додому він повернувся дивним. Уже не таким, яким він був. Колишнього його вже не буде ніколи. Тепер він стояв у чорнобривцях і старанно виспівував, чомусь відлякуючи людей...

...Я розлуки і зустрічі знаю -

Бачив я у чужій стороні

Чорнобривці із рідного краю,

Що насіяла ти навесні...

Що він думав, коли співав у тих чорнобривцях? Що було в його голові в ті хвилини? Може, уявляв себе великим співаком на сцені якоїсь славетної концертної зали? Чи, може, думав, що він направду є той співак, і замість розтягнених спортивних штанів і поношеної сорочки на ньому чорний лискучий фрак?

...Прилітають до нашого поля

Із далеких країв журавлі,

Розквітають і квіти, і доля

На моїй українській землі...

Але ж він і є співак. Що з того, що співав він тепер лиш для хлопчика і чорнобривців, котрі, колихаючись за вітром, шанобливо схиляли перед ним свої голівки. Невже має бути достеменно повна зала для його визнання? Може, ті мимовільні слухачі найбільше його зараз поцінували...

- Олег, іди-но звідси! – визирнувши з магазину, прикрикнула на чоловіка продавщиця. - Плутаєшся тут припутнем, людей мені відлякуєш! Ото вже придумав чудасію!

Чоловік ніяк не зреагував. Мовби її й не було. Мовби нікого довкіл не було, крім хлопчика і чорнобривців. Чи то концертної зали із тисячами глядачів... Він так само старанно доспівав і поволі нахилився за своєю торбою. Схиливши голову, нечутно пішов з двору.

Хлопчик дивився йому вслід і, певно, не розумів, чому прогнали цього чоловіка. Бо ж він так гарно співав про чорнобривці! Може, мама йому все пояснить, коли він спитає в неї про це дорогою додому. А може, й не пояснить, відмахнеться, як то часто буває. Бо що там балакати про якийсь непотріб. Лише час свій займати.

 

Навіяно спостереженнями,

22 вересня 2014.

Останні події

27.05.2017|07:50
Валентин Бадрак: Внесок у розвиток цивілізації – це збереження і розвиток базових цінностей
26.05.2017|22:32
Нічний адміністратор. Відомий шпигунський роман вийшов українською
26.05.2017|22:05
В Україні відкрився «Чілдрен Кінофест – 2017»
26.05.2017|15:34
В Музеї Івана Гончара відбудеться лекція Оксани Кісь "Голова, шия та інші органи влади: у пошуках матріархату в традиційній українській культурі"
26.05.2017|13:47
Дитячий форум у Львові: понад 400 учасників, «Космовізія» та «Книгоманія»
24.05.2017|14:45
Українською мовою в білоруському «Палаці»
24.05.2017|14:13
Марина Єщенко презентує «життЯ моЄ!!!» у «Купідоні»
24.05.2017|12:28
Визначено фіналістів Всеукраїнського літературного конкурсу "Літературна надія Дніпра – 2017"
24.05.2017|11:37
Саша Кочубей презентує сенсаційну “Книгу рекордів Говорухи”
23.05.2017|14:06
Книжковий відеоблогер Анна Єкименко-Поліщук: BookTube – новий і цікавий напрямок


Партнери