Василь Кузан Десь там… (Василеві Шкляру) Василеві Шкляру   Десь там, на згарищі надій Сидить печально Ворон Чорний Сторонній, змучений, важкий На тлі століть… В руці своїй Тримає шаблю. Шабля – бля- Ха, і не більше, Іржею сиплеться до ніг.   Батіг виляскує лайливо, А коням байдуже. Вони Схилились, як біля могили, І плачуть людськими слізьми.   Гвинтівка – тільки сірий ремінь… Німе наближення стіни. Немає вже давно війни, Але в душі достатньо щему: Немає миру. Всіх своїх Вже не збереш на полі бою – Земля вже приросла до ніг.   Батіг і ніж… А ще гранати Зариті в лісі. Файні ліки Але нема вже козаків. Лиш згарища в диму, каліки…   Десь там, на згарищі надій, Печальний Ворон… Сам не свій…   *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/vasil_kuzan/des_tam..._vasilevi_shklyaru/